Гаміда Мамедкулізаде

Гаміда-ханум Джаваншир народилася 1873 року в селі Кягрізлі Шушинського повіту (нині в Агджабединському районі Азербайджану) в сім'ї Ахмед-бека Джаваншира. Отримала домашню світську[2] освіту двома мовами, досконало володіла рідною[2] азербайджанською і російською мовами[1]. В подальшому стала займатися самоосвітою і багато читати, що дозволило їй стати однією з найосвіченіших азербайджанок свого часу[2].

У 1880-х роках вийшла заміж за підполковника царської армії Ібрагім-бека Даватдарова. У шлюбі з Ібрагім-беком у Гаміда-ханум було двоє дітей. 1902 року Ібрагім-бек Даватдаров помер і Гаміда-ханум з двома дітьми повернулася в рідне село Кяхрізлі, де стала керувати маєтком батька, що дістався їй у спадок[1].

Гаміда з сім'єю і чоловіком Джалілом Мамедкулізаде

1905 року, з метою публікації рукописів творів батька Ахмед-бека Джаваншира, що складалися з оповідань для дітей і переказів, Гаміда-ханум приїхала в Тифліс, де надала рукописи видавництву «Гейрат». Тут вона познайомилася з Джалілом Мамедкулізаде. 15 червня 1907 року Гаміда-ханум Джаваншир вийшла заміж за Мамедкулізаде[1].

У рідному селі Кяхрізлі Гаміда-ханум Джаваншир відкрила лікарню, ткацьку фабрику, а 1909 року за допомоги і за участю чоловіка Джаліла Мамедкулізаде — школу для 30 хлопчиків і 10 дівчаток. Гаміда-ханум Джаваншир була однією із засновниць Кавказького мусульманського жіночого благодійного товариства (1906—1917). 1912 року вона виступила на 13-му з'їзді бавовнярів Закавказзя, де висунула пропозиції щодо покращення даної галузі господарства[1]. У своєму виступі вона говорила:

Нам дуже складно привозити вдосконалені сільськогосподарські знаряддя і машини з Тифліса. А лагодження подібних знарядь у нас взагалі неможливе. Дуже хотілося б відкрити у нас в Карабасі склади, які займалися б продажем сільськогосподарських знарядь[3]

.

1911 року Гаміда-ханум доклала багато зусиль для лікування хворого поета Мірзи Алекпера Сабіра. Сам поет оцінив турботи Гамід-ханум в одному зі своїх віршів. Узеїр Гаджибеков у газеті «Малумат» від 7 серпня 1911 року писав про це[1]:

Нехай напишуть в історії літератури, що за життя Сабіра не знайшлося жодного чоловіка, який по-справжньому піклувався би про нього. Зате знайшлася жінка, яка заради відновлення здоров'я не щадила себе і нічого не шкодувала.[4]

Гаміді-ханум належить роль і у виданні журналу «Молла Насреддін», який, зокрема, висвітлював проблеми свободи жінок[1].

У перші роки радянської влади Гаміда-ханум Джаваншир жила в рідному селі Кяхрізлі. Через дворянське походження у неї виникли труднощі: її землі відібрали, а саму її позбавили права голосу. Потім вона переїхала до Баку, де прожила до кінця своїх днів. Після смерті чоловіка Гаміда-ханум займалася пропагандою творчості Мамедкулізаде, перекладом і публікацією його творів. Написала спогади про Джаліла Мамедкулізаде, Сабіра і свого батька Ахмед-бека Джаваншира. Перевела низку творів азербайджанських письменників, зокрема і деякі твори Джаліла Мамедкулізаде, російською мовою. Гаміда-ханум Джаваншир була відома також як фольклористка, збирала образи азербайджанської усної народної творчості, розповіді про історичних осіб[1].

Померла 1955 року в Баку. Похована на Алеї честі поруч з чоловіком Джалілом Мамедкулізаде[1].

В селі Кяхрізлі Агджабединського району було створено Будинок-музей Гаміди ханум Джаваншир[5].

• Мамедкулизаде Г. Мои воспоминания о Джалиле Мамедкулизаде / Подготовка текста, предисловие и комментарии Аббаса Заманова, редактор Азиз Шариф. — Баку : Элм, 1970. — 179 с.

• Гаміда Джаваншир-Мамедкулізаде — 140 років: Залізна леді з Карабаху
• Həmidə xanım Cavanşir(азерб.)