Папанов Анатолій Дмитрович

Анатолій Дмитрович Папа́нов (рос. Анатолий Дмитриевич Папанов; 31 жовтня 1922, Вязьма, РРФСР 5 серпня 1987, Москва, СРСР) — видатний радянський актор театру і кіно, театральний педагог. Народний артист СРСР (1973). Лауреат Державної премії СРСР (1989 — посмертно). Учасник радянсько-німецької війни.

Анатолій Папанов
Ім'я при народженні Анатолій Дмитрович Папанов
Народився 31 жовтня 1922(1922-10-31)
Вязьма, Смоленська область, РРФСР
Помер 5 серпня 1987(1987-08-05) (64 роки)
Москва, СРСР
  • гострий інфаркт міокарда
  • Поховання Новодівичий цвинтар
    Громадянство  СРСР
    Діяльність актор театру, кіноактор, актор, театральний педагог
    Alma mater Російський університет театрального мистецтва
    Заклад Російський університет театрального мистецтва
    Роки діяльності 1946—1987
    Дружина Надія Юріївна Каратаєва
    Діти Yelena Papanovad
    IMDb nm0660311
    Нагороди та премії
    Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих

     Анатолій Папанов у Вікісховищі

    Біографія

    Анатолій Папанов народився 31 жовтня 1922 року у В'язьмі. Батько — військовик Дмитро Пилипович Папанов (1897—1982), росіянин; мати — полька Олена Болеславівна Росковська (1901—1973), модистка, католичка, таємно прийняла православну віру.

    Батько майбутнього актора брав участь у театральній самодіяльності: грав у трупі, організатором якої був Микола Сергійович Плотников, а керівником — колишня акторка імператорських театрів Лучезарська (дружина командира в'яземського гарнізону). Як згадував Анатолій Дмитрович, Лучезарська виділяла акторські здібності його батька. До цього часу і належать перші появи юного Папанова на сцені, його (як і сестру), вводили до спектаклю, якщо за сюжетом там були потрібні діти.

    У 1930 році разом з батьками він переїхав до Москви, де родина оселилася на вулиці Малі Кочки (нині вулиця Доватора), працював в ремонтних майстернях 2-го Московського заводу кулькових вальниць (ливарником), одночасно навчався в популярній театральній студії при заводі «Каучук». Цим напівпрофесійним театральним колективом керували в той час актори Театру ім. Вахтангова на чолі з Василем Кузою, — його Анатолій Папанов і вважав за свого першого вчителя.

    У 1937 році Папанов уперше знявся в кіно, зігравши епізодичну роль у фільмі «Ленін у Жовтні».

    З перших днів війни перебував на фронті. Був старшим сержантом, командував взводом зенітної артилерії. У червні 1942 року отримав важке поранення під Харковом; вибухом йому сильно понівечено праву ногу й відірвало на ній два пальці. Папанов шість місяців провів у шпиталі і в 21 рік став інвалідом третьої групи, перші кілька років змушений був ходити з паличкою. Повернувшись до Москви, вступив на акторський факультет ГІТІСу, в майстерню артистів МХАТу Марії Орлової та Василя Орлова. Успішно склав державні іспити 11 листопада 1946 року, зігравши молодого Костянтина в «Дітях Ванюшина» Сергія Найдьонова і старого в комедії Тірсо де Моліни «Дон Хіль — Зелені Штани».

    Після ГІТІСа Папанова запросили і у МХАТ, і в Малий театр, але він разом зі всім курсом їде в Клайпеду, створювати новий театр.

    З 1946 року був актором Клайпедського російського драматичного театру, де його першою роллю став Сергій Тюленін у спектаклі «Молода гвардія» за однойменним романом Олександра Фадєєва.

    У 1948 році за пропозицією режисера Андрія Гончарова Папанов переходить в Театр Сатири в Москві. Всього в цьому театрі Анатолій Дмитрович за 40 років створить 50 образів. Деякі з вистав були записані для телебачення, в тому числі «Ревізор», «Гніздо глухаря», «Маленькі комедії великого будинку» з музикою Давида Тухманова.

    Кіноглядачі різних поколінь захоплюються творчим дуетом кіноакторів Анатолія Папанова і Андрія Миронова у кінофільмах «Бережись автомобіля», «Діамантова рука», серіалі «Дванадцять стільців».

    Всього Анатолій Дмитрович брав участь у створенні понад сімдесяти кінострічок, включаючи озвучування мультфільмів, як, наприклад, Вовк з мультсеріалу «Ну, постривай!» або Молодильні яблука. Викладав в ГІТІСі, випустив диск як виконавець пісень.

    За рік до смерті як режисер Папанов поставив спектакль «Останні» за однойменною п'єсою Максима Горького. Будучи віруючою людиною, він дуже хотів завершити постановку молитвою. Щоб уникнути можливих заборон, Папанов знайшов радіозапис молитви у виконанні Федора Шаляпіна і вставив її у фінал.

    Остання роль Папанова в театрі Гіце в спектаклі «Руда кобила з дзвіночками» Театру Сатири. Остання кінороль «Холодне літо п'ятдесят третього…».

    Анатолій Папанов помер 5 серпня 1987 року на 65-му році життя, повернувшись додому зі зйомок картини. У цей час проходило планове відключення гарячої води. Страждаючи від серцево-судинної недостатності, він, тим не менш, вирішив прийняти холодний душ і помер прямо у ванній від серцевого нападу.

    Актор був похований в Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 10). У 1992 році на могилі встановлено пам'ятник (скульптор Д. Й. Народицький, архітектор Ю. М. Воскресенський).

    Сім'я

    З 20 травня 1945 року Анатолій Папанов був одружений з акторкою Надією Юріївною Каратаєвою, однокурсницею по ГІТІСу; в цьому шлюбі у 1954 році народилася дочка, Олена Папанова, що стала пізніше акторкою Театру ім. Єрмолової.

    Звання та нагороди

    Пам'ять

    • Ім'я Папанова присвоєно небесному тілу — малій планеті (астероїда)  2480.
    • У «Волзькому пароплавстві» в порядку надання компаніям-туроператорам експлуатується річковий круїзний трьохпалубний теплохід «Анатолій Папанов» (колишній «Костянтин Ціолковський»), побудований за радянським проектом 588 «Батьківщина» в НДР у 1950-х роках.
    • У 1991 році на будинку, де у 1967—1987 роках жив Папанов (Москва, вул. Спірідоновка, д. 8), встановлено меморіальну дошку (архітектор С. П. Хаджібаронов).
    • 30 жовтня 2012 року на батьківщині актора, у Вязьмі, йому був встановлений пам'ятник (скульптор І. Чумаков).
    Марка Росії 2001 года.
    Анатолій Папанов

    Фільмографія

    1. 1937 Ленін у Жовтні (Ленин в Октябре) епізод
    2. 1939 Ленін в 1918 році (Ленин в 1918 году) епізод
    3. 1939 Підкидьок (Подкидыш) перехожий
    4. 1952 Композитор Глінка (Композитор Глинка) ад'ютанта Великого князя
    5. 1952 Ревізор (Ревизор) чиновник
    6. 1960 Цілком серйозно (Совершенно серьёзно) редактор
    7. 1961 Людина йде за сонцем (Человек идёт за солнцем) адміністратор парку
    8. 1961 Людина нізвідки (Человек ниоткуда) Крохалєв і йому подібні
    9. 1961 Козаки (Казаки) хорунжий
    10. 1962 Яблуко роздору (Яблоко раздора) Крячко
    11. 1962 Бий, барабан! (Бей, барабан!) поет Безлошадних
    12. 1962 Хід конем (Ход конём) Фонарьов
    13. 1963 Порожній рейс (Порожний рейс) Аким Севостьянович
    14. 1963 Стежки-доріжки (Стежки-дорожки)  черговий міліціонер
    15. 1963 Короткі історії (Короткие истории) телемайстер, умілець
    16. 1963 Живі і мертві (Живые и мёртвые)
      Кадр з фільму «Живі і мертві»
       Серпилін
    17. 1963 Приходьте завтра (Приходите завтра) Микола Васильович
    18. 1964 Рідна кров (Родная кровь) чоловік Соні
    19. 1965 Зелений вогник (Зелёный огонёк) Жмуркін
    20. 1965 Наш дім (Наш дом) Іванов-батько
    21. 1965 Іду на грозу (Иду на грозу) Анікєєв
    22. 1965 Дайте книгу скарг (Дайте жалобную книгу) метрдотель Кутайцев
    23. 1965 Мати і мачуха (Мать и мачеха) Філіпп
    24. 1965 Діти Дон Кіхота (Дети Дон Кихота) лікар-акушер «Дон Кіхот»
    25. 1966 Веселі расплюєвські дні (Весёлые расплюевские дни) Максим Вараввін
    26. 1966 Бережись автомобіля (Берегись автомобиля) тесть Семицвєтова
    27. 1966 У місті С. (В городе С.) Дмитро Іонович Старцев (Іонич)
    28. 1967 Відплата (Возмездие) Серпилін
    29. 1968 Сім старих та одна дівчина (Семь стариков и одна девушка)
    30. 1968 Віринея (Виринея) Магара
    31. 1968 Служили два товариші (Служили два товарища)
      Кадр з фільму «Служили два товариші» Папанов і Янковський
       командир полку
    32. 1968 Діамантова рука (Бриллиантовая рука) Льолік
    33. 1968 Золоте теля (Золотой телёнок) Васисуалій Лоханкін (роль вирізана при монтажі)
    34. 1969 Швейк у Другій світовій війні (телеспектакль) Гітлер
    35. 1969 Ад'ютант його високоповажності (Адъютант его превосходительства) отаман «зелених» Ангел
    36. 1969 У тринадцятій годині ночі (В тринадцатом часу ночи) Овінний
    37. 1969 Вчора, сьогодні і завжди (Вчера, сегодня и всегда) тітка Бетті
    38. 1969 Сімейне щастя (Семейное счастье) Чубуков
    39. 1970 Білоруський вокзал (Белорусский вокзал) Микола Іванович Дубинський
    40. 1970 У тридев'ятому царстві ... (В тридевятом царстве…) собачий магнат
    41. 1970 Штрихи до портрету В. І. Леніна (Штрихи к портрету В. И. Ленина) Давид Борисович Рязанов
    42. 1970 Ті, що зберегли вогонь (Сохранившие огонь) Крутов
    43. 1970 Любов Ярова (Любовь Яровая) Горностаєв
    44. 1971 Все королівське військо (Вся королевская рать) Бьорден-старший
    45. 1971 Хліб і сіль (Хлеб и соль)
    46. 1971 Джентльмени удачі (Джентльмены удачи) шахіст в готелі
    47. 1972 Хід білої королеви (Ход белой королевы) батько Наташі
    48. 1972 Дозвольте зліт! (Разрешите взлёт) Сахно
    49. 1973 Дача (Дача) Павлик
    50. 1973 Справи сердечні (Дела сердечные) Борис Іванович
    51. 1973 Погана хороша людина (Плохой хороший человек) Самойленко
    52. 1974 День прийому з особистих питань (День приёма по личным вопросам) Іванов
    53. 1974 Маленькі комедії великого дому (Маленькие комедии большого дома) (ТБ спектакль)
    54. 1974 Один єдиний (Одиножды один) Ваня Каретников
    55. 1975 Страх висоти (Страх высоты) Мазін
    56. 1976 Одинадцять надій (Одиннадцать надежд) Воронцов
    57. 1976 Дванадцять стільців (Двенадцать стульев) Іполит Матвійович (Киса) Вороб'янінов
    58. 1977 За сімейними обставинами (По семейным обстоятельствам) няня
    59. 1977 Мама, я живий (Мама, я жив)
    60. 1978 Усе вирішує мить (Всё решает мгновенье) дід Наді
    61. 1978 Інкогніто з Петербурга (Инкогнито из Петербурга) городничий
    62. 1978 Любов моя, печаль моя (Любовь моя, печаль моя) звіздар
    63. 1979 Інженер Графтіо (Инженер Графтио) Генріх Графтіо
    64. 1979 Піна (Пена) Махонін
    65. 1981 Любов моя вічна (Любовь моя вечная)
    66. 1982 Іван (Иван) Іван
    67. 1982 Батьки і діди (Отцы и деды) дід Луков
    68. 1983 Комічний коханець, або Любовні витівки сера Джона Фальстафа (Комический любовник, или Любовные затеи сера Джона Фальстафа) Джон Фальстаф
    69. 1984 Час бажань (Время желаний) Володимир Дмитрович
    70. 1988 Холодне літо п'ятдесят третього… (Холодное лето пятьдесят третьего) Копалич/Скоробогатов

    Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.