Папірологія

Папірологія (від папірус і логос (знання), буквально — папірусознавство) — допоміжна історико-філологічна дисципліна, підгалузь палеографії, що вивчає давні папіруси, знайдені в Єгипті та за його межами. Термін "папірологія" запровадив 1898 року Ф. Кеньйон у рецензії на видання єгипетських знахідок Британського музею. На території Єгипту збереглися власне єгипетські папіруси, а також документи грецькою та латинською мовами. У пісках Єгипту були також знайдені папіруси вірменською, давньоєврейською, пахлеві, сирійською, лівійською, коптською, ефіопською та арабською мовами, а ще клаптики готських та етруських текстів.

Сучасне поняття "папірологія" ширше початкового предмету цієї дисципліни. Завдання папірології полягає в читанні, інтерпретації, вивченні грецьких, латинських, демотичних і коптських текстів еллінського, римського та візантійських періодів не тільки на папірусах, але й на пергаменті, глиняних черепках, дерев'яних бирках, прикріплених до мумій, тканинах та інших твердих матеріалах (крім каменю). До останніх часів термін "папірус" застосовується як родове поняття та означає клас письмових джерел. Водночас ієратичні та ранні демотичні папіруси, а також папіруси іншими мовами, вивчаються в межах семітології та інших наук. У предмет папірології входить класифікація папірологічниї пам′яток за періодами, місцем, змістом, формою та еволюцією письмових знаків, властивостями граматики, лексики та стилю. За змістом папіруси класифікуються на ділові та літературні.