Жолтовський Іван Владиславович

Іван Владиславович Жолтовський (пол. Jan Żółtowski; біл. Іван Жалтоўскі; рос. Жолтовский Иван Владиславович; нар. 27(15) листопада 1867, Пінськ, тепер Брестська область, Білорусь — пом. 16 липня 1959, Москва) — білоруський, радянський архітектор, теоретик, педагог, почесний член АН БРСР, академік Академії архітектури СРСР, дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР.

Жолтовський Іван Владиславович
біл. Іван Жалтоўскі
Народження 15 (27) листопада 1867[1]
Смерть 16 липня 1959(1959-07-16)[1][2][…] (91 рік)° пневмонія
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність поляки
Країна
(підданство)		  Російська імперія
 СРСР
Навчання Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1898), Pinsk Realschuled і Q56478969? (1886)
Діяльність архітектор, реставратор, містобудівник
Праця в містах Москва, Вічуга, Махачкала, Сочі і СРСР[3]
Архітектурний стиль неоренесанс
Найважливіші споруди A.G.Tarasov housed
Вчене звання member of the Soviet Academy of Civil Engineering and Architectured
Нагороди

Батько Q107626471?
 Жолтовський Іван Владиславович у Вікісховищі

Біографія

Іван Жолтовський народився 27 листопада 1867 року в місті Пінськ, що тоді входило до складу Мінської губернії Російської імперії.

1887 року (20 років) вступив до Петербурзької академії мистецтв. У зв'язку з реформою в Академії мистецтв 1894 року Іван Владиславич продовжив навчання у Вищому художньому училищі при Російській імператорській академії мистецтв, яке закінчив 1898 року.

Іван Жолтовський за 11 років навчання набув практичного досвіду працюючи учнем у найкращих майстрів Петербурга. 1889 року захистив дипломний проєкт «Народний дім» у майстерні професора Антонія Томишка, через що отримав звання художника-архітектора (особисто спроєктував їдальню, бібліотеку й театр).

26 жовтня (8 листопада) 1909 року Івана Жолтовського надали звання академіка архітектури за вагомі досягнення й набутий досвід в архітектурній діяльності.

1910 року спільно з Ігорем Грабарем та Іваном Рильським — член журі конкурсу фасадів у Москві.

1910 року й 1923—1926 роках вивчав архітектуру Італії.

Іван Владиславич Жолтовський працював викладачем у закладах вищої мистецької освіти Москви. Зокрема:

1933—1939 рр. очолював архітектурну майстерню № 1 Мосради, 1945—1959 — архітектурну школу-майстерню інституту «Моспроект». Керував інститутами «Воєнпроект» і «Діпромісто».

Творчість

1891—1892 роках Іван Жолтовський брав участь у будівництві об'єктів Феодосійської залізниці в Криму, подавав заявки на архітектурні конкурси спільно з Стефаном Галензовским. Зберіглись їх нереалізовані конкурсні проекти надгробних пам'ятників Костянтину Тону в Санкт-Петербурзі й Самюелю Ганеману в Парижі.

Творчість Івана Жолтовського формувалась на досягненнях архітектури Античності, епохи Відродження, на традиціях давньоруського зодчества. Визначний майстер класичного напряму в архітектурі ХХ ст. змоделював власну творчу систему пропорційних і гармонійних співвідношень на основі архітектурного надбання Високого Відродження; був послідовником російського палладіанства[4].

Серед численних робіт Івана Жолтовського:

  • будинок купця Гаврила Тарасова на Спиридоновці, Москва (1909—1910) — розкішна садиба в традиціях італійського ренесансу. Про замовника нагадує латинський напис на парадному фасаді «GABRIELUS TARASSOF FECIT ANNO DOMINI…». Цифри з датою будівництва втрачені. Зараз у садибі розміщено Інститут Африки.
  • будинок Верхового товариства на вулиці Бігова (1903—1905)
  • будівлі Першої сільськогосподарської виставки (1923)
  • будинок Держбанку (1929)
  • житлові будинки в Москві, так звані «будинки Жолтовського»
  • проєкт дзвіниці костелу Розарію Діви Марії в Пінську.
  • кінотеатр «Слава» у Москві

Брав участь у генеральній реконструкції Москви. Після закінчення Другої світової війни проєктував споруди для відновлення Гомеля.

Проєкти в Україні

За його проектами були забудовані деякі міста України. Зокрема:

Наукові твори

Автор наукових творів із теорії й практики архітектури:

Нагороди, звання
  • Академік архітектури (1909)
  • Дійсний член Академії будівництва й архітектури СРСР (1939)
  • Почесний член АН Білоруської РСР (1947)
  • Заслужений діяч науки й мистецтв РСФРР (1932)
  • Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1944)
  • Лауреат Сталінської премії ІІ ступеня (1950)

Примітки
  1. Усачёва К. В. Жолтовский Иван Владиславович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 9 : Евклид — Ибсен. — С. 231.
  2. Structurae — Ratingen: 1998.
  3. Czech National Authority Database
  4. Жолтовський Іван Владиславович - Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua). Процитовано 15 серпня 2018.

Література
  • Памяти И. В. Жолтовского: Некролог // СиА. 1959. № 8
  • Круглов М. Зодчий. К 100-летию со дня рождения И. В. Жолтовского // Сов. культура. 1968, 2 марта
  • Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століття. К., 1999
  • Айрапетов Ш. А. О принципах архитектурной композиции И. В. Жолтовского. Москва, 2004
  • Харэўскі С. В. Творчая спадчына архітэктара Івана Жалтоўскага [Текст] // Искусство и культура. — 2013. — № 2 (10). — С. 25-31. — Бібліягр.: с. 31 (9 назв.).

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.