Пасицели (Балтська міська громада)

Пасице́ли село у складі Балтської міської громади у Подільському районі, Одеська область.

село Пасицели
Храм святителя Миколая
Храм святителя Миколая
Країна  Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Подільський район
Громада Балтська міська громада
Основні дані
Засноване 1724
Населення 1,369
Площа 13,16 км²
Густота населення 104,03 осіб/км²
Поштовий індекс 66163
Телефонний код +380 4866
Географічні дані
Географічні координати 47°50′11″ пн. ш. 29°39′00″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
122 м
Водойми р. Тилігул
Відстань до
обласного центру
169,9 км
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Балта
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 66101, Одеська область, Подільський район, м. Балта, Любомирська, 193
Карта
Пасицели
Пасицели
Мапа

 Пасицели у Вікісховищі

Розташоване за 12 км від районного центру — міста Балта, на самому півдні Балтського району. На півночі межує з селом Білине.

Станом на квітень 2016 року в селі проживає 823 особи, та нараховується 504 двори.

Історія

Село засноване в першій половині XVIII століття селянами з Північного Поділля, а також вихідцями з Молдови.

За даними на 1859 рік у казеному селі Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 1935 осіб (958 чоловічої статі та 977 — жіночої), налічувалось 343 дворових господарств, існувала православна церква та поштова станція[1].

Станом на 1886 рік у колишньому державному селі, центрі Пасицельської волості, мешкало 2727 осіб, налічувалось 514 дворів, існували православна церква та школа[2]. За 6 верст — поштова станція, залізнична станція, буфет, 2 лавки, торжок, склад спирту, щоденні базари.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4484 осіб (2220 чоловічої статі та 2264 — жіночої), з яких 4416 — православної віри[3].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 40 жителів села[4].

На 01.04.1967 с. Малі Пасицели[5][6] та с. Пасицели були об'єднані в одне село Пасицели.[7][8]

21 вересня 2014 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1773 особи, з яких 719 чоловіків та 1054 жінки.[9]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 1353 особи.[10]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]

Мова Відсоток
українська 94,3 %
російська 2,7 %
молдовська 2,12 %
білоруська 0,15 %
вірменська 0,07 %
гагаузька 0,07 %

Визначні пам'ятки

Поблизу села виявлені поселення трипільської культури (III тисячоліття до РХ), епохи бронзи (II тисячоліття до РХ) і черняховськой культури (II—VI вв.).

Тут знаходиться місце, де стояв Високогорський Успенський чоловічий монастир, один з двох православних монастирів, що існували в т.з. Очаківській області. У XVIII столітті, при ігуменові Тимофії, обитель була розграбована і спалена гайдамаками. Місце колишнього монастиря так описується в книзі «Історико-хронологічний опис церков Єпархії Херсонською і Таврійською» (Одеса, 1848):

"Церква при турках була найубогіша, плетневая, а потім інша, дерев'яна, яка після скасування передана в селище Понори, де і нині існує". "За монастирем було джерело з найсвіжішою водою, з якого можна б зробити відмінний фонтан. Нині це джерело зберігається у вигляді нечистого колодязя, у якому глибини, як кажуть, сажнів до семи"... "На місці монастиря Пасицельського є тепер одна хатина, де живе з Молдови поселенець, що займається тканієм полотна для селянського вживання, а більше ніяких будов немає".

В даний час у селі існує Свято-Казанський храм.

Відомі люди

Уродженцем Пасицел є український радянський письменник, лауреат Державної премії СРСР Степан Іванович Олійник.

Герої Радянського Союзу:

Примітки

  1. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1006)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-255)
  4. Пасицели. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  5. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 369-370.
  6. Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
  7. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 418.
  8. Одеська область: адміністративно-територіальний поділ (на 1 травня 1967 р.) / Виконавчий комітет Одеської обл. Ради депутатів трудящих; М. Брагін (ред.). — Одеса : Маяк, 1967. — С. 89.
  9. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019.
  10. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019.
  11. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.