Пауль Шарнер

У дорослому футболі дебютував 1998 року виступами за «Аустрію» (Відень), в якій провів шість сезонів, взявши участь у 84 матчах чемпіонату. Після цього недовго виступав за «Ред Булл».

Пауль Шарнер під час виступів за «Віган Атлетік». 28 лютого 2009 року.

З 2004 по 2006 рік грав у складі норвезького «Бранна».

Своєю грою за скандинавську команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Віган Атлетік», до складу якого приєднався на початку 2006 року за 3,7 млн євро. Відіграв за клуб з Вігана наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Віган Атлетік», був основним гравцем захисту команди.

До складу клубу «Вест-Бромвіч Альбіон» приєднався 30 серпня 2010 року на правах вільного агента, підписавши контракт на два роки. За цей час встиг відіграти за клуб з Вест-Бромвіча 54 матчі в Прем'єр-лізі.

10 серпня 2012 року Шарнер на правах вільного агента підписав контракт на два роки з німецьким «Гамбургом»[1], проте до кінця року зіграв лише у 4 матчах, через що на початку 2013 року був відданий в оренду в «Віган Атлетік»[2]. Він допоміг клубу дійти до фіналу Кубка Англії і 11 травня 2013 року вигравз «Віганом» Кубок Англії, обігравши у вирішальному матчі «Манчестер Сіті» (1:0)[3]. Тим не менш, через 3 дні «Віган» вилетів з Прем'єр- ліги після поразки 1:4 від «Арсеналу»[4]. Після завершення того сезону у серпні 2013 роки Шарнер розірвав контракт із «Гамбургом», якому належав,[5] і 1 вересня 2013 року офіційно оголосив про завершення своєї футбольної кар'єри[6].

2002 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Австрії. Часто Пауль вступав у суперечки з Австрійським футбольним союзом, який неодноразово відлучав його від ігор за збірну.

В серпні 2006 року після того як австрійці програли збірній Угорщині, Шарнер розкритикував непрофесіоналізм у футбольному союзі. Після цього тренер збірної Йозеф Гікерсбергер заявив, що Шарнер ніколи не буде грати за Австрію до тих пір, як він керує збірною. У 2008 році Пауль проявив інтерес до повернення в збірну незадовго до початку Чемпіонату Європи, але навіть особиста бесіда з Гикерсбергером не дозволила йому потрапити в заявку на чемпіонат Європи. Тільки в серпні місяці Шарнер повернувся в збірну, якою керував Карел Брюкнер і навіть був призначений капітаном команди у 2009—2010 роках.

12 жовтня 2010 року Пауль Шарнер заробив свою першу червону картку у матчі з Бельгією, отримавши її на 68-й хвилині зустрічі за грубу гру (сам матч завершився надрезультативною нічиєю 4:4)[7], але навіть після цієї витівки його не усунули від ігор. І все ж через два роки Австрійський футбольний союз довічно позбавив його права грати у збірній за те, що за кілька годин перед товариським матчем проти збірної Туреччини 15 серпня Пауль самовільно покинув готель[8]. Незважаючи на його виправдання і заяви, що це сталося через конфлікт з тренером, союз заборонив йому грати за збірну незалежно від того, хто буде її очолювати.

Всього гравець провів у формі головної команди країни 40 матчів.