Пекельна кухня (Мангеттен)

Пекельна кухня (англ. Hell’s Kitchen) — район Мангеттена, також відомий як Клінтон. Межами району є 34-а та 59-а вулиці, 8-а авеню і річка Гудзон. Свою назву район отримав через високий рівень злочинності, яка робила Пекельну кухню одним із кримінальних центрів Нью-Йорка з середини 1800-х до кінця 1980-х років. Сучасний район відомий великою кількістю театрів, модних ресторанів і розкішних багатоквартирних будинків. Назва району Пекельна кухня вперше з'явилося в Нью-Йорк Таймс у 1881 році, з 1960-х офіційна влада стала називати район Клінтон, хоча колишня назва-прізвисько все ще більш поширена.

Район Пекельна кухня Hell`s Kitchen Дев'ята авеню на Пекельній кухні Координати 40°45′47″ пн. ш. 73°59′40″ зх. д. Країна  США США Боро Мангеттен Площа 2,18 км² Офіційна мова англійська Населення 46 204  (2009) Густота населення 21 194,5  осіб/км² Часовий пояс Північноамериканський східний час, UTC−5, UTC−4 (Мангеттен) Телефонний код 212, 646, 917 (Мангеттен) Поштовий індекс 10018, 10019, 10036 GeoNames 5120442 OSM ↑8398124 ·R (Мангеттен) Пекельна кухня Пекельна кухня (США)  Пекельна кухня у Вікісховищі

У 1850-х роках в районі селилася велика кількість ірландських та німецьких іммігрантів, в основному нижчого і середнього класу. Після громадянської війни місцеві молоді ірландці стали об'єднуватися в злочинні угруповання. Журналіст Герберт Осбери в своїй книзі «Банди Нью-Йорка», яка лягла в основу однойменного фільму Мартіна Скорсезе, назвав банду з Пекельної кухні найнебезпечнішим угрупованням Нью-Йорка.

Після Другої світової війни в район хлинув новий потік іммігрантів, на цей раз із Пуерто-Рико. Знаменитий мюзикл «Вестсайдська історія», прем'єра якого відбулася в 1957 році, розповідає історію сучасних Ромео і Джульєтти з ворогуючих банд пуерторіканців і ірландців. З середини 1960-х до середини 1980-х років у Пекельній кухні заправляла ірландська банда Вестіз, що займалася широким спектром злочинної діяльності: вбивствами, крадіжками, підпалами, вимаганням, азартними іграми, торгівлею наркотиками та алкоголем.

Наприкінці 1980-х років Рудольф Джуліані, у той час окружний прокурор, посадив ватажків місцевої ірландської мафії в тюрму, були закриті бари, де збиралися злочинні угруповання, було покінчено з проституцією. З тих пір почався економічний підйом району. Через близькість Пекельної кухні до Мідтауну, діловому та культурному центру Нью-Йорка, у районі стали селитися представники вищого класу — бізнесмени та діячі мистецтва.