Пересунько Сергій Іванович

Пересунько Сергій Іванович народився 2 лютого 1952 року в с. Бірки Олександрівського району Кіровоградської області.. Ріс і виховувався у сім‘ї, де було четверо дітей, яких утримувала одна мама. До 4-го класу навчався в Бірківській початковій школі. З 5-го класу — в Олександрівській середній школі-інтернаті, 9-й та 10-й класи середньої школи закінчував у Кіровоградській обласній школі-інтернаті.

Трудову діяльність розпочав на кіровоградському заводі «Червона Зірка», де працював пружинником.

Протягом 1980–1982 років проходив строкову військову службу в Каунаському навчальному полку Повітряно-десантних військ. Має 53 стрибки з парашутом. Старший сержант запасу. Після закінчення строкової військової служби працював в Олександрівському районному управлінні РУВС на посаді інструктора позавідомчої охорони.

У 1974 році одружився з Ніною Петренко, з якою познайомився у п'ятому класі Олександрівської школи-інтернату. Має двох синів — Віталія (1975) та Святослава (1981).

У 1974 році вступив на перший курс денного відділення Харківського юридичного інституту, де був секретарем партійної організації 3-го факультету.

Впродовж 1978–1984 років працював на будівництві Байкало-Амурської магістралі в Управлінні Бамтунельбуд, де очолював юридичну роботу.

У 1983 році Сергія Пересунька було обрано народним суддею в м. Кіровограді.

У 1986 році звернувся до Генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова з відкритим листом з пропозицією здійснити в СРСР правову реформу, кінцевою метою якої мало стати досягнення європейських стандартів. В цьому ж листі було написано, що в разі нездійснення такої реформи, державу чекає розпад. Наслідки такого вчинку були цілком зрозумілими та очікуваними для того часу. Після невдалих спроб з боку влади спровокувати Сергія Пересунька на злочин, його просто не було рекомендовано на наступний суддівський термін. Перед цим, у відповідь на провокації та переслідування з боку керівництва Комуністичної партії України, Сергій Пересунько 1 грудня 1986 року добровільно вийшов з партії.

Після звільнення з посади судді високопрофесійний юрист не зміг отримати роботу за фахом ані в адвокатурі, ані в жодному з підприємств. Після всього цього Сергій Пересунько виїхав разом з сім'єю до Сибіру. Працював суддею в Братську та Казачинсько-Ленську Іркутської області.

У зв'язку із запрошенням Голови Кіровоградського облвиконкому Сергій Пересунько повернувся до України на посаду радника, а потім помічника народних депутатів В. Желіби та В. Панченка.

У 1990 році С.Пересунько ініціював утворення Партії прав людини, реорганізовану пізніше в Соціал-демократичну партію України (об‘єднану) — СДПУ(о) та був обраний заступником Голови партії.

У квітні 1998 року був обраний народним депутатом України та став одним із керівників фракції СДПУ(о) у Верховній Раді України, членом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

У січні 1999 року, не погоджуючись з політичним курсом більшої частини керівництва СДПУ(о) відмовився від посади заступника голови партії, вийшов із лав СДПУ(о) та разом із своїми однодумцями створив нову партію — «Соціал-Демократичний Союз» та був обраний її Головою.

З 2000 року був членом Постійної делегації Верховної Ради України в Парламентській Асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Протягом 2001–2002 років — керівник депутатської фракції «Єдність» у Верховній Раді України.

Протягом 2000–2002 років С.Пересунько — Голова двох спільних українсько-американських комісій «Щодо проблем військовополонених, інтернованих і осіб, зниклих безвісти» (аналогічну комісію в Російській Федерації очолював Президент Б.Єльцин) та «Щодо проведення правової реформи в Україні за новітніми технологіями», миротворчий посередник між Вашингтоном та Багдадом.

Сергій Пересунько виступає не тільки за економічно розвинену, але за сильну в політичному плані українську державу. Він є активним прихильником відновлення ядерного потенціалу України, ефективних і партнерських відносин не тільки з Російською Федерацією, але й з усіма країнами колишнього СРСР. Ініціатор відновлення союзної держави, утвореної на принципах європейських стандартів. С. Пересунько — автор ідеї тимчасової компенсації світовою спільнотою відмови України від ядерної зброї в обмін на постійне членство України в Раді безпеки ООН.

С. Пересунько — заслужений юрист України, кандидат юридичних наук. Голова Союзу виробників біодизелю України.

Автор унікальної, закріпленої авторським правом, технології щодо створення законодавства України, з допомогою якої власна системна правова база може бути утвореною в десятки разів швидше існуючих норм міжнародної практики. Зважаючи на унікальність розробленої технології щодо створення системного законодавства, С. Пересунько було запрошено до США, де він виступав із лекціями в багатьох провідних університетах, а також в інституті Кенона в м. Вашингтоні.^{[джерело?]}

Автор фундаментальної монографії «Право державної власності в Україні: історія, сучасність, перспективи», співавтор навчальних підручників для вищих навчальних закладів, автор есе із проблем теорії та практики державного, цивільного та партійного будівництва.

• сайт ВРУ
• www.peresunko.com — сайт Пересунько С. І.
• www.peresunko.net — сайт Пересунько С. І.