Перцов Данило Володимирович

Перцов Данило Володимирович (нар. 10 січня 1973 пом. 5 грудня 2021, м. Київ) — український композитор, мультиінструменталіст, дизайнер, член Спілки композиторів України.

Перцов Данило Володимирович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 10 січня 1973(1973-01-10)
Місце народження Київ, Українська РСР, СРСР
Дата смерті 5 грудня 2021(2021-12-05) (48 років)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство Україна
Професії композитор
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського

Життєпис та творчість

Народився в Києві в сім'ї відомих художників-графіків. Початкову освіту здобув у Київській спеціалізованій музичній школі імені Лисенка, де факультативно займався композицією в класі В. Пацукевича. 1992 відбувся творчий дебют композитора на фестивалі «Прем'єри сезону», де прозвучав твір «Кондукт Бабиного яру» у виконанні ансамблю «Київська камерата» під орудою В. Сіренка.

У 1992—1998 навчався в Київській консерваторії (клас композиції М. Скорика, потім М. Денисенко). В ці роки захопився автентичним виконавством, грав на шалмеї, цинку та поморті. Входив у композиторське об'єднання «ВІССГ», поряд з Григорієм Немировським, Вікторією Польовою, Святославом Луньовим, Сергієм Ярунським, Веніаміном Левицьким, Сергієм Зажитьком і Людмилою Юріною.

1997 в НМАУ відкрито першу в Україні кафедру музично-інформаційних технологій, обладнання якої було закуплено на гроші ґранту фонду «Відродження». Ця студія стала значним поштовхом для розвитку творчості композиторів київської школи в електронному напрямку. Окрім А. Загайкевич, електронні твори писали у Києві І. Стецюк, Д. Перцов, С. Луньов, Л. Юріна, у Львові І. Небесний, Ю. Ланюк.

У 1998—2001 стажувався в аспірантурі в класі Л. Колодуба. В ці ж роки брав участь в театральних проектах — спектакль «Морфій, звуки» Дмитра Богомазова, хореографічний етюд «Овса і Пітер» Лариси Венедиктової, «опера в трьох наближеннях» Virginalia для двох танцюристів, верджиналу, гітари та 6-канальної плівки (разом з Михайлом Стрельніковим та Вадимом Трінчим) також у ряді перформансів.

У 2006 році був виконаний «Кецалькоатль» для тріо «САТ» та електронної доріжки, у виконанні брало участь угрупування «TanzLaboratorium» під проводом Лариси Венедиктової. У 2008 разом з Богомазовим, Венедиктовою та Олександром Другановим була створена електроакустична опера «Солодких снів, Річарде», де виступив як композитор, постановник та програміст. У 2010 році стажувався у Марка Холоневського в Кракові.

З 2005 року грав в ансамблі «Хорея Козацька» під проводом Тараса Компаніченка. У 2010 році спільно з Олегом Тімофєєвим заснував проект «Sarmatica», з яким записано альбом The Lviv Lute, цілком присвячений Львівській лютневій табулатурі (Ms. 1400/I).

2016 року до 30-х роковин Чорнобильської трагедії написав ораторію «Гірка зоря», прем'єра якої відбулася в «Мистецькому арсеналі» в присутності президента України (Національний президентський оркестр під проводом Кирила Карабиця, солісти — Ірина Данилейко та Анатолій Кочерга, режисер Сергій Проскурня, автор відео — Сергій Петлюк)[1].

В 2019 році примав участь у постановках опери GAZ у Відні та Нью-Йорку в театрі LaMama, розробляв разом з музикантом Георгієм Потопальським та виконував партію лайф-електроніки опери.

У 2020 році створив твір Investitional clysmatologie для проекту Pandemic Meida Space[2] на запрошення Алли Загайкевич.

Помер у реанімації Київської клінічної лікарні № 12 через Covid-19.[3]

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.