САТ

САТ – український музичний колектив, учасник міжнародних та всеукраїнських фестивалів авангардної, джазової, сучасної академічної, імпровізаційної музики. Лауреат П’ятого Всеукраїнського фестивалю співаної поезії та авторської пісні «Оберіг» (проект герметичного мистецтва «Лабіринт», Луцьк, 1993р.), переможець хіт-параду Радіо-Рокс Україна (у номінації «Джаз», 1995р.).

САТ
Основна інформація
Жанр імпровізаційна музика, сучасний академічний авангард
Роки з 1986
Країна Україна
Місто Іршанськ, Коростишів, Біла Церква, Київ
Лейбл Етнодиск, Комп Мюзік
Склад Сергій Охрімчук
Олександр Клименко
Михайло Стрельніков
Данило Перцов

Історія

Ансамбль, який згодом отримав назву САТ, створено 26 квітня 1986 року Михайлом Стрельніковим та Олександром Клименком у часи їхнього навчання у Житомирському музичному училищі імені В. С. Косенка.

САТ утворився як колектив однодумців завдяки спільній світоглядній позиції та художньо-естетичним поглядам на функціонування імпровізаційного музичного мистецтва. Перші роки існування колективу позначено інтенсивними творчими пошуками не лише індивідуального стилю і репертуару, а й інструментальної визначеності.

25 серпня 1990 року сформувався склад, у якому ансамбль проіснував до 23 травня 1997 року: Сергій Охрімчук (скрипка), Олександр Клименко (баян), Михайло Стрельніков (гітара).

Тріо CAT у складі: С. Охрімчук, О. Клименко, М. Стрельніков (1992р.)

Виконання сучасної імпровізаційної музики на скрипці, баяні та гітарі суперечило традиційному слухацькому сприйняттю, оскільки подібний камерний склад у другій половині 80-х років XX століття асоціювався зі стійкою жанровою ідіоматикою. Музиканти САТ одними з перших в Україні почали виконувати імпровізаційну музику на інструментах, що історично входили до так званої народної групи (гітара, баян).

Після закінчення Житомирського музичного училища С. Охрімчук і О. Клименко навчаються у Київській державній консерваторії імені П. І. Чайковського, М. Стрельніков розпочинає викладацьку діяльність у Білоцерківській музичній школі № 4.

У 1993 році на запрошення Олександра Нестерова САТ виступив на Першому Міжнародному фестивалі авангардного мистецтва в Україні «Нова територія». У фестивалі брали участь виконавці з Росії, країн Прибалтики, України: Володимир Чекасін, Сергій Лєтов, Юрій Парфьонов, Владислав Макаров, Михайло Юденіч, Вітаутас Палібавічус, Арнольдас Гурінавічус, Арунас Шлаустас, Олег Молокоєдов, Олександр Нестеров, Юрій Яремчук, Юрій Кузнецов, Юрій Зморович, Петро Товстуха та інші.

У 1997 році до ансамблю доєднався композитор, мультиінструменталіст Данило Перцов[1].

CAT у складі: О. Клименко, С. Охрімчук, Д. Перцов, М. Стрельніков (2006р.)

Данило Перцов зазначає: «САТ виник як експериментальний творчий колектив, що працював у тому ж напрямку, що й „Трі О“, Валентина Пономарьова, Сергій Курьохін, на наших теренах — тріо Олександра Нестерова, театр ААА Юрія Зморовича. Проект виглядав дуже яскраво і солідно. У 1993 після виступу на фестивалі «Нова територія» на нього звернув увагу відомий теоретик джазу, музичний оглядач BBC World Service Джералд Вуд (Єфим Барбан). В ці часи ансамбль починає заявляти про себе не тільки як імпровізаційний, але й як виконавський колектив».

САТ плідно співпрацює з українськими композиторами, які створюють для колективу низку творів: Сергій Ярунський — «Оранжерея кактусів» — камерна симфонія № 1, «Богиня Мокоша» — камерна симфонія № 4, Алла Загайкевич — «Не відриваючись від землі», «Musique naïve», Андрій Карнак — «SATory I» & «SATory II» (1 частина, 2 частина), Данило Перцов — «Кецалькоатль»[2], «Соната для гітари соло». Твори у різні роки виконувалися ансамблем на фестивалях (Прем'єри сезону, Київ Музик Фест, Форум музики молодих).

В свою чергу Алла Загайкевич каже наступне: «„Не відриваючись від землі“ — п'єса специфічна: партитура поєднує як нотоване письмо, так і спеціальну графіку для керівництва „імпровізацією“ (…). Вона написана для музикантів-професіоналів та імпровізаторів в одній особі. Писалося тільки для САТ, інших таких не знаю…»[3].

Почесний знак лауреата Всеукраїнського фестивалю співаної поезії та авторської пісні «Оберіг»

САТ — учасник міжнародних та всеукраїнських фестивалів сучасної музики.

Кришталевий каштан — приз Радіо-Рокс Україна у номінації «Джаз» (Київ, 1995р.))

У 2006 р. вийшов диск ансамблю з однойменною назвою «САТ» (видавець — музичне видавництво «Етнодиск», Київ)[4]. В анотації зазначається: «Творчість САТ охоплює широке коло стильових напрямків і музичних образних сфер. Естетична концепція САТ базується на поєднанні особливостей світоглядів кожного з учасників колективу. Тріо працює в межах композиційної та імпровізаційної музики. Оригінальні твори САТ — це форми, які поєднують структуровані елементи з імпровізацією. САТ співпрацює з молодими українськими композиторами, а також інтерпретує твори відомих композиторів та виконавців. Вільна імпровізація САТ — це спонтанне музикування за власними драматургічними принципами, мета якого — досягнення гармонійного поєднання індивідуального та колективного, це три інструментально-індивідуалізовані лінії, які, взаємодіючи між собою, створюють нерозривну звукову тканину».

У листі до учасників колективу з приводу виходу CD-диску Єфим Барбан пише, що музика САТ «демонструє явні ознаки художньої значущості — медитативної споглядальності та емоціональної насиченності».

Лист-відгук Єфима Барбана про диск САТ

Авторство назви колективу належить М. Стрельнікову. З плином часу трактування назви збагачувалось, поглиблювалось. Для презентацій диску, які відбулися у червні 2006 року у Києві, Білій Церкві та Луцьку Михайло Стрельніков та Олександр Клименко сформулювали своє бачення музичного колективу: «САТ не є абревіатурою. САТ — корінь слова, підставова річ, яка може наповнюватися різними змістами та відтінками. САТ — точка у різних частинах простору. САТ — постійність. САТ не зникає і не з'являється, не розпадається і не збирається. САТ залишається актуальною ідеєю, приводом до зустрічі». У такому контексті запропоноване Андрієм Матійком прочитання назви колективу як абревіатури (Сучасне Акустичне Тріо) не суперечить твердженню музикантів.

Про філософію САТ Андрій Карнак сказав: «Періодичне відродження САТ — це сакралізація процесу творчості, матеріалізація з прихованого у матеріальний світ. Матеріалізація ідей, котрі пов'язані з розумінням нас у цьому світі й світу в нас самих. Без перетікання енергій від виконавця до слухача і навпаки, творчість вмирає. САТ — точка в різних контекстах простору. Текст як губка вбирає в себе нову реальність. Зустріч припиняє наш броунівський рух, змінює нас і простір навколо нас».

Концертна діяльність

Деталізована концертна діяльність (з 2004 року)

Дискографія
  • САТ (2006)[7]
  • САТ & Алла Загайкевич – Зимовий САТ (2011)[8]
  • COPICAT (2012)[9]

Мультимедіа

Примітки
  1. «Прозорий САТ» від виконавців імпровізаційної музики
  2. Данило Перцов. Кецалькоатль (для тріо САТ)
  3. Машинное отделение: Интервью с Аллой Загайкевич
  4. umka.com.ua: САТ
  5. Газета «Дзеркало тижня»: Зламані крила українського джазу
  6. «Буквоїд»: Концерт легендарного гурту САТ
  7. kroogi.com: САТ (Етнодиск, 1996р.)
  8. Газета «Коммерсантъ Украина»: Гіпноз на трьох
  9. kroogi.com: «COPICAT» – третій альбом ансамблю САТ
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.