Петрицький Михайло Констянтинович

Миха́йло Костянти́нович Петри́цький (5 листопада 1865,[1] Копичинці, Тернопільщина 15 лютого[1] 1921, в'язниця «Холодна гора», Харків) — український редактор, видавець, державний і громадський діяч. Працював редактором часопису «Гайдамаки» у Львові, потім обраний послом (депутатом) австрійського парламенту.

Михайло Петрицький
Михайло Петрицький
Посол до Австрійського парламенту
17.06.1907  12.11.1918
Делегат УНРади
18.10.1918  9.06.1919
Народився 5 листопада 1865(1865-11-05)
м. Копичинці, Копичинецький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 15 лютого 1921(1921-02-15) (55 років)
м. Харків
Виборчий округ 70
Відомий як громадський і політичний діяч
Громадянство  Австрійська імперія Австро-Угорщина ЗУНР
Національність українець
Політична партія Українська радикальна партія (1890)
Професія педагог, редактор, видавець
Релігія греко-католик

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Закінчив учительську семінарію, торгову академію (тепер торговельно-економічний університет) у Львові.
Учителював, мав торгову діяльність. Учасник українського національно-культурного руху, громадянських акцій українців в Копичинецькому повіті, зокрема, великого селянського страйку 1902 року. 1902—1906 роки засновник, видавець, редактор газети-тижневика «Гайдамаки» у Львові.

Видав ряд українських книг (автори Петро Карманський, Богдан Лепкий, Василь Щурат та інші).[1] Близький до представників «Молодої Музи», до якої належали Богдан Лепкий, Петро Карманський, Василь Пачовський. Видавав поезії цих поетів.

З 1905 року проводив передвиборчу кампанію до австрійського парламенту, 1907—1918 роки — посол палати депутатів від 70-го двомандатного округу (судові повіти Скалат, Підволочиськ, Гримайлів, Копичинці та Гусятин за винятком села Малі Чорнокінці).[2]

У 1910—1913 рр. був членом повітової ради Гусятинського повіту. За його сприяння у Копичинцях споруджено «Народний Дім». 1911 року брав активну участь у відзначенні 50-річчя з дня смерти Тараса Г. Шевченка в Гусятині. Був ув'язнений за політичну діяльність, вивезений як заручник до Росії. Повернувся 1917 року; співзасновник філії товариства «Сільський господар» в Копичинцях 1917 року, придбав для неї будинок.

У 1918—1919 роках — делеґат до Української Національної Ради ЗУНР у Станиславові.

З переходом уряду ЗУНР за лінію Збруча в середині липня[3] подався за Збруч, був старшиною з пропаганди Начальної Команди УГА,[1] перебував при штабі ІІІ-го корпусу.[3]

Після створення ЧУГА в лютому 1920 року публічно звинуватив більшовицьких вождів В. Затонського, В. Порайка у тому, «що ведуть галичан ложною дорогою».[3] Більшовики заарештували Михайла Петрицького, вивезли до Харкова, де його було залучено до слідства у Справі уряду УНР Справі членів ЦК Української партії соціалістів-революціонерів. У 21 томі справи № 69270 Ф. П. Галузевого державного архіву СБУ України є довідка (аркуш 95) про смерть Петрицького М. К. від запалення легень 15 лютого 1921 р. «… в больнице Харьковского Центрального 1-го Дома общественного принудительного труда» («Холодна гора»).

На момент подачі до друку книги «О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). Реабілітовані історією. Тернопільська область» після звернення редакції Тернопільської обласної Книги Пам'яті управління СБУ в Харківській области відповіло, що особова справа Михайла Петрицького відсутня, тому не був реабілітований.

Примітки

  1. Головин Б., Гуцал П., Дуда І., Пиндус Б. Петрицький Михайло Костянтинович… — С. 56.
  2. Franz Adlgasser. Kurzbiografie Petryckyj, Mychajlo на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
  3. Реабілітовані історією… — С. 20.

Джерела

  • Вирок Українській революції: «Справа ЦК УПСР». Науково-документальне видання / Упорядники Тетяна Осташко і Сергій Кокін. — К. : Темпора, 2013.
  • Головин Б., Гуцал П., Дуда І., Пиндус Б. Петрицький Михайло Костянтинович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П  Я. — С. 65. ISBN 978-966-528-279-2.
  • Лозинський М. Памяти Михайла Петрицького // Свобода. Український дневник. Урядовий орган запомогової організації Український Народний Союз в Злучених Державах Америки. — Джерзи Ситі. — 1921. — № 130 (6 черв.). — С. 2. — Ш. 2—4.
  • «Справа уряду УНР». Том 21. — С. 87—95. — Петрицкий М. К. // Галузевий державний архів СБУ. Справа арх. № 69270 Ф. П. в 40 томах
  • Дело членов ЦК УПСР Голубовича, Петренко, Лызанивского, Часныка, Ярослава и др. Стенографический отчет. — Харьков, 1921. (рос.)
  • Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. Кн. 1. — С. 20. ISBN 978-966-528-297-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.