Петро Томіцький

Представник польського шляхетського роду Томіцьких гербу «Лодзя». Син хорунжого познанського Миколи з Томіце і Ганни Шамотульської. Після смерті свого батька в 1478 році, Петро Томіцький потрапив до двору свого дядька, воєводи познанського Анджея Шамотульського. Відомо, що він навчався в кафедральній школі в Гнєзно, а в 1486 р. — Лейпцигу, потім — у Краківській Академії, де отримав ступінь бакалавра. З 1493 р. — став магістром філософії. У тому ж році вступив на юридичний факультет в Болоньї, який закінчив в 1500 р. Ймовірно, також навчався у Відні.

Відразу ж після закінчення навчання він почав свою кар'єру в Римської курії, ставши канцлером кардинала Фредеріка Ягелона, який дарував йому, незважаючи на те, що він ще не був священиком, ряд церковних посад, в тому числі сан архідиякона краківського. Після смерті кардинала Фредеріка Ягелона він потрапив до двору єпископа познанського Яна Любранського, де знаходився в період від 1503 р. до 1506 р. Потім вступив на службу в коронну канцелярію короля Сигізмунда I Старого. На королівській службі він неодноразово їздив в якості королівського секретаря в Угорщину, Волощину і Померанію. Під час своєї служби отримав від короля численні почесні дарунки.

Брав участь в переговорах про мир Королівства Польського з Молдавським князівством в Кам'янці-Подільському в 1510 році після поразки молдавських військ на р. Дністер у 1509 р.. Був у складі дипломатичної делегації з Єжи Крупським, Яном Лаським, Станіславом Ходецьким 23 січня 1510 р. при укладанні Мирної угоди між польським королем Сигізмундом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II[1][2][3][4].

У 1511 р. Петро Томіцький був висвячений на священика, в 1514 р. отримав сан єпископа перемишльського, а через рік став підканцлером коронним (цю посаду він займав до самої своєї смерті). У 1515 р. разом з канцлером коронним Кшиштофом Шидловецьким, став основним розробником договору з Габсбургами. Після смерті Яна Любранського в 1520 р. отримав сан єпископа познанського, відмовившись від посади єпископа перемишльського. У Великій Польщі він перебував зрідка, присвячуючи себе політиці та роботі при королівському дворі. У 1524 р. Петро Томіцький отримав сан єпископа краківського, а також папського нунція і колектора папської данини. У 1525 р. він відрікся від сану єпископа познанського, а також сприяв угоді між польським королем Сигізмундом I Старим і пруським герцогом Альбрехтом Гогенцолерном. З 1524 р. П. Томіцький одночасно виконував функції єпископа краківського і підканцлера коронного, що було несумісне з тодішнім польським законодавством.

Петро Томіцький був одним з найважливіших представників польського ренесансу. Його навчання в Італії і перебування при дворі Яна Любранського, а також контакти зі світськими умами Європи, в тому числі з Еразмом Роттердамським, сформулювали в ньому гуманістичні інтереси. Головною заслугою П. Томіцького було його заступництво над акторами. Під його керівництвом Станіслав Гурський написав «Acta Tomiciana» — збірник документів часів підканцлерства Петра Томіцького, в Краківській Академії заснував кафедру римського права, а також ввів викладання грецької мови та івриту.

Петро Томіцький помер у м. Кракові 29 жовтня 1535 р. й був похований у створеній за його участі каплиці Вавельського собору.

• (пол.)ks. Piotr Nitecki, Biskupi Kościoła w Polsce w latach 965—1999. Słownik biograficzny, wyd. II, popr. i uzupeł., Warszawa, 2000, k. 451—452, ISBN 83-211-1311-7
• (пол.)Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa, 1965 — s.335—339.

• (лат.) Acta Tomiciana (цифрова версія)