Єжи Крупський

Єжи Крупський
воєвода Белзький
	1533 — 1535
Попередник	Ян Тенчинський (воєвода Руський)
Наступник	Станіслав Одровонж (воєвода Руський)
Народився	1472; Королівство Польське
Помер	1548; Королівство Польське
Відомий як	дипломат, державний діяч
Громадянство	Королівство Польське
Національність	русин[1]
Рід Крупські
У шлюбі з	Беата Бучацька; Малгожата Розвадська
Діти	Станіслав, Ян, Ієроним, Кшиштоф, Януш
Рідня	Христіан Крупський[lower-alpha 1][2][3]
Звання	ротмістр, воєвода
Релігія	Католицтво
	Медіафайли у Вікісховищі

Крупський Єжи (Юрій[4], Георгій лат. Crupski Georgius, Krupski Georgio[5][6]; пол. Krupski Jerzy, Jędrzey[7] (1472 — 1548[8]) — руський[1] шляхтич Королівства Польського, дипломат, воєначальник, урядник, християнський релігійний діяч. Власник нерухомості й великих за обсягом земель (латифундій) у Червоній Русі, нащадок маєтків Крупе й Орхово[9]. Сенатор[10] (магнат), каштелян м. Белз 1509 р., каштелян м. Львова у 1515 р., белзький воєвода в 1533 р. Шляхтич Єжи Крупський був першим відомим предком гербу «Корчак».

Життєпис

У 1472 р. — народився у маєтку Орхов поблизу Орховека (власники Ян, Станіслав Кристоф, Миколай Крупські) або у Собєборі (власники Олєхно, Сєнко та Вашко Крупські) на Холмщині Червоної Русі (з Акту XIX про розмежування Крупе й Орхова від Собєбору 1466–1470 рр.)[9].
У 1486—1490 р. — перебував в оточенні Яна Ольбрахта в Русі[11].
У 1491–1492 рр. — у битві з угорцями під м. Кошице та м. Пряшів (нині — в Словаччині) спас короля Яна-Ольбрахта у бою віддав йому свого коня й меч під час переслідування ворога[11].
У 1492 р., в селищі Крупе на Холмщині збудував замок Крупе в селищі Крупе[12][13], який зберігся з тим селищем донині. Брав участь у битві проти Угорщини біля м. Кошице й м. Прешова (нині — у Словаччині) в 1491—1492 р. Володів великою власністю в Червоній Русі. Власним коштом реставрував замки міст Холма та м. Белза. Був вельможею[14] та радником королів Яна I Ольбрахта (король Польщі 1492—1501 рр.) і Сигізмунда I Старого (король Польщі 1506—1548 рр.).
29 серпня 1502 р. — від Олександра Ягеллончика отримав привілей на викуп Холмського войтовства з рук Павла Каменецького[15][16].
У 1504 р. — староста Белза, королівський дворянин, ротмістр кінноти; депутат від Белзького воєводства на сеймі у Петркуві з 21 січня до 13 березня[17]
У 1507 р.:
- сприяв спорудженню у стилі пізнього бароко католицької церкви в містечку Орховек за назвою «святого Івана V Милостивого» для церковної парафії, що існує і нині, храм «Божої Матері Утішительниці». У 1610 р. він належав монахам Августинцям, з 1947 р. належить Ордену братів менших (Капуцинів). Надав міське право містечку Орхово, володарем якого також був.
- одружився з Беатою Бучацькою — донькою руського воєводи Якуба[lower-alpha 2] Бучацького (дружина померла передчасно)[11][18]
1502–1507 р. — за військові заслуги отримав староство м. Холм (1502—1505, 1519—1521) і м. Белз (1502—1519)[18], м. Городок (1502—1534), м. Грубешів[19][17];
1508 р. — став каштеляном міста Белза (1509)[18];
1509 р. — канонік в м. Львові;
Посол Польщі, комісар (депутат) дипломатичної служби короля Сигізмунда I при отриманні присяги вірності від Господаря Валахії (Молдавії) Богдана III[20][21] для підписання торгово-економічних відносин після поразки молдавських військ на р. Дністер у 1509 р.; брав участь у мирних перемовинах в Кам'янці-Подільському[11] (у складі делегації з Яном Лаським, Станіславом Ходецьким, Петром Томіцьким), що завершилося 23 січня 1510 р. Мирною угодою між польським королем Сигізмунтом І та молдавським господарем Богданом III через заступництво угорського короля Владислава II[22][23][24][25].
1510 р. — староста м. Белз (лат. Crupski Georgius capitaneus Belzensis)[5];
1511–1512 рр. разом з Подільським воєводою Отто Ходецьким, шляхтою Королівства Польського, каштелян і староста Белзький пан Юрій (Єжи) Крупський був відправлений на «вальний сейм» Великого князівства Литовського у м. Вільнюсі до «панів ради» з особливим королівським посланням у справі спільної організації військової оборони «в небезпечний час» та відновлення унії Корони з Литвою[26][4].
7 грудня 1512 р. — учасник надання Привілею на катедральному капітулі Вармії у Пйотркуві для права короля Польщі обирати 4 кандидати з уродженців Королівської Прусії на посаду католицького єпископа[6];
1513–1515 р. — каштелян м. Белз (1508—1515) і м. Львова (1512—1533)[18][17];
1513 р. — посол короля на весіллі молдавського Господаря Валахії Богдана III;
1514 р. — посол короля до султана Османської Туреччини Селіма I Грізного (1467—1520), підписав із ним «Трирічний Договір»;
1515 — посол до Молдавії[18];
1517 р. — посольство львівського каштеляна Єжи Крупського до Молдавського князівства до Штефана IV (за участі в делегації, зокрема, Станіслава Лянцкоронського[27]);
1518 р. — канонік м. Кракова й м. Белза; реставрував за власний кошт замки м. Холм й м. Белз.
Керував староствами у м. Сокаль (від 24 червня 1502 р. до 24 червня 1519 р.) та м. Ратне (існуючі населені пункти і нині в сучасній Україні). У 1519 р. отримав королівський документ «Консенсус» на отримання староства м. Белз й м. Сокаль для заступника шляхтича Анджея Тенчинського (воєводи краківського)[28];
1525 р. — від імені Польщі підписав Перемир'я з князями Померанії (Помор'я): Між братами сумісно керуючими герцогством Померанія Георгом I і Барнімом IX та опікуном над їх герцогством в суперечці з маркграфством Бранденбургу Зігмунтом I (їх дядечком)[29] на сеймі «Пьотркувськім».
1533 р. — став белзьким воєводою (1533—1534) після Яна Тенчиньського (воєводи руського)[18][17]; згідно номінації № 92 короля Сигізмунда I Старого 7 квітня 1533 р. у Кракові звільнив посаду львівського каштеляна на користь Станіслава Одровонжа[14][30].
1493–1548 рр. — був у складі Комісії Польської Корони з приводу кривд литвинів Великого князівства Литовського на Руській землі[31][32].

Родина

При розмежуванні дідичного володіння від Собібору в 1466—1470 р. згадуються брати Ян, Станіслав, Миколай, Олехно, Сенько і Вашко дідичі Орхова й Крупе. Бонецкий Адам припускав, що для когось з них Єжи Крупський є сином[9].

Шлюб та діти

Від 1507 р. першою його дружиною була Беата Бучацька[18], дочка воєводи Якуба Бучацького з Підгайців, яка передчасно померла.

Його другий шлюб був зі шляхетною Малґожатою (родова маєтність — Розвади пол. Rozwady[33]; шлюб — 1515 року[11][lower-alpha 3]). Записав їй у заповіті всі свої маєтності, що викликало незадоволення швагра Якуба Бучацького, який мав намір скасувати цей заповіт[11]. Діти:

Станіслав (мав стати городельським старостою, але помер, уряд посів Ян-Амор Тарновський[34]);
Ян;
Ієроним;
Кшиштоф (Ян-Амор Тарновський у 1547 році передав йому Городельське староство[34]);
Януш.

Див. також

Зауваги

у 1507 р. разом із Єжи Крупським згадується брат "Chrystian" як «дідичі Влодавської маєтності», Орхово
в Польському Словнику Біографічному помилково вказано Яна
Популярний польський генеалогічний сайт Марека Мінаковського подає іншу дату — близько 1490 року; див.: Jerzy Krupski z Krupego h. Korczak (ID: 12.527.11) (пол.)

Примітки

(пол.) A."Antroponimia ukrainska" (Jerzy Krupski CZ 1502), A.Szlachta // Mytnik Irena. Imiennictwo ziemi Chełmskiej w XVI–XVII wieku. — Uniwersytet warszawski, Katedra ukrainistyki. — Warszawa–Lublin, 2019. — Vol. XV. — P. 143-144. — (Seria wydawnicza Katedry Ukrainistyki Uniwersytetu Warszawskiego i Uniwersytetu Przykarpackiego im. Wasyla Stefanyka pod red. Iryny Kononenko, Ireny Mytnik) — ISBN 978-83-954964-0-0., ISBN 978-83-8061-746-9
(пол.) Piotr A. Czyż, «Wypis z pamiętnika hr. Tomasza Zamoyskiego z 20 listopada 1927 roku» // Radzyński Rocznik Humanistyczny tom 9, 195—200. 2011.
(пол.)Tomasz Korneluk, Włodzimierz J. Stukus. Część 1 - Historia Orchówka. orchowek.pl. Архів оригіналу за 10.09.2020. Процитовано 10 травня 2020.
(рос.) Acta Tomiciana II № CCCXIV; «Литовско-русcкий Сейм», Любавский Матвей, г. Москва, 1900—1901 гг. — С. 193 (прим. 65).
«Acta Alexandri Regis Poloniae, Magni Ducis Lithuaniae etc.» (1501—1506). — S. 592 /510(302)/ (лат.)
Volumina Legum, Petersburg, 1859. — T.1 — S.173 (лат. Krupski Georgio de Orchow Belczensi - Privilegium (Capituli Varmiensis), Petricoviae anno 1512).
(пол.) Cholowski Aleksander. Herbarz Polski... — Lwow, 1859. — Vol. II. — P. 70.
зустрічається також дата 1534 → (пол.) Kaniewska Irena i Wdowiszewski Zygmunt. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534)… — S. 418.
(пол.) Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — cz.1. — T.XII (K). — S.349 (Akta XIX. M.55 f.15).
(пол.) Uruski Seweryn, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej» — T.8. — S.93.
(пол.) Kaniewska Irena i Wdowiszewski Zygmunt. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534)… — S. 418.
Zamek Krupe (пол.)
(пол.) Zygmunt Gardziński (28 marca 2017). Wydarzenia. Chełmskie Towarzystwo Naukowe. Chełm. Архів оригіналу за 13.05.2020. Процитовано 10 травня 2020. «„Problemy ochrony i konserwacji zabytkowych ruin zamku w Krupem”»
(лат.)(укр.) «Історія державної служби в Україні» (наукове видання у п'яти томах). Документи і матеріали V ст. до н. е. — 1774 р., вид. «Ніка-центр», Київ, 2009. — Т.3, С.155-156. ISBN 978-966-521-524-0
(пол.) Robert Artur Jop (2016). Przywilej króla Aleksandra z 1502 roku dla Pawła Kamienieckiego z Pomianowa, wójta dziedzicznego miasta Chełma. Lublin: RES HISTORICA 41 (Archiwum Panstwowe). с. 255. doi:10.17951/rh.2016.41.1.253. Архів оригіналу за 13.05.2020.
(пол.)Historia miejscowości // Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN
(пол.)Rocznik Lubelskiego Towarzystwa GenealogicznegoPDF (Tom V), Lublin, 2013 (2014) — S.106. — ISSN 2080–9212
(пол.)Kossakowski Stanisław Kazimierz, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», Warszawa, 1859 — T.1 — S.226-227 (№ 19)
(пол.) Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — cz.1 — Tom XII. — S.349 (M.7 f.346 i 20 f.41).
(пол.) Zbior dzieiopisow polskich: Kronika Marcina Bielskiego, Warszawa, 1764 — T.1 — S.463.
(пол.) Kasper Niesiecki, KORONA POLSKA przy ZŁOTEY WOLNOSCI Starożytnemi Rycerstwa Polskiego… — Т.2 — S.715-716.
(пол.)«Historia dyplomacji polskiej», tom I, połowia X w.- 1572, Warszawa, 1982 — s.618.
(пол.)«Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae». wydał Maciej Dogiel, T.1 cz.1-2, Wilno, 1858 — s.606-610.
(пол.)Katarzyna Niemczyk, «Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku», w: Studia Historyczne, R. LVII (2014) — s.173.
(пол.)Zdzisław Spieralski, «Awantury mołdawskie», Wiedza Powszechna, Warszawa, 1967 — s.71.
(пол.) Pociecha Władysław. Chodecki Otto h. Powała (†1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 350.
Михайловський Віталій. Генеральний подільський староста Станіслав Лянцкоронський (1510—1535 р р.) // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. — Кам'янець-Подільський, 2012. — Вип. 5: На пошану професора М. Б. Петрова. — С. 136.
(пол.) Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — Сz.1. — Tom XII. — S.349. (Inw.Arch.Kor., M.33 f.576 i 35 f.40)
(пол.)Janusz Władysław Szymański, «Książęcy ród Gryfitów», Oficyna Wydawnicza «STON 2», Goleniów — Kielce, 2006. — S.87-88. ISBN 83-7273-224-8
(лат.)(пол.) «Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy w latach 1352—1783». — Lwów. 1938. — S.165-166.
Михайловський Віталій, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)» (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін., рекомендовано до друку Вченою Радою). — К.: Темпора, 2012. — С.260. — ISBN 978-617-569-060-4
(пол.) Volumina Constitutionem. — T.1 (1493—1549), Vol.1 (1493—1526)… — S.310.
(пол.) «Rozwady» // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich — Tom IX Str. 847.
(пол.) Boniecki A., Herbarz Polski… — Cz.1. — T.XII. — S.349 (M.73, f.138).

Джерела

Михайловський Віталій, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)» (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін., рекомендовано до друку Вченою Радою). — К.: Темпора, 2012. — С.171, 205, 229, 260, 366. — ISBN 978-617-569-060-4 (укр.)
Acta Tomiciana II № CCCXIV; «Литовско-русcкий Сейм» (Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешнею жизнью государства), издание Императорского общества истории и древностей российских при Московском университете, Любавский Матвей. — М., 1900—1901. — С.193, прим. 65. (рос.)
Boniecki Adam, «Herbarz Polski». — Warszawa, 1908. — cz.1. — T.XII. — S.349—351; (пол.)
Kaniewska Irena i Wdowiszewski Zygmunt, Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV/3: Kromer Marcin — Krysiński Stanisław, zeszyt 66. — S.418—419. (пол.)
Maleczyński Karol, «Urzednicy grodzcy i ziemscy Lwowscy (w latach 1352—1783)». — Lwów, 1938. — S. 209 (s. 97) Nom. 8.3.1515-23.12.1532 (1514 r. MS IV cz.1 nr.2231, 23.12.1532 r. MS IV cz.2 nr.10521, MS IV cz.2 nr.16663, 26.5.1534 r. MS IV cz.3 nr.17551, 7.4.1533 r. MS IV cz.2 nr.16898: (пол.)
Niesiecki Kasper S. J., Herbarz Polski. — Lipsk, 1840. — T. V. — S.227, 396; (пол.)
Niesiecki Kasper, Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 715—716. (пол.)
Paprocki Bartosz, «Herby Rycerstwa Polskiego». — Kraków, 1858. — S.691 (LII); (пол.)
Orgelbrand Samuel, «Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich». — Warszawa, 1843. — T. IV. — S.729. (пол.)
Uruski Seweryn, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej». — Poznań, 1997. — T. 8. — S.93; (пол.)
Volumina Constitutionem. — T. 1 (1493—1549). — Vol. 1 (1493—1526), Do druku przygot. W. Uruszczakin — Warszawa, 1996. — S.310. (пол.)
(пол.)Kossakowski Stanisław Kazimierz, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», Warszawa, 1859 — T.1 — S.226-227 (№ 19)
(пол.)Rocznik Lubelskiego Towarzystwa GenealogicznegoPDF (Tom V), Lublin, 2013 (2014) — S.106. — ISSN 2080–9212
(пол.)Włodzimierz Czarnecki, «Szlachta ziemi chełmskiej do połowy XVI wieku», Instytut Badań nad Dziedzictwem Kulturowym Europy, Białystok, 2012, T.4 (Dissertationes), 434 [1] s., [1] k. tabl. złoż. : Il. ; 25 cm — c. 295-296 — ISBN 839257057X, ISBN 9788392570578, ISSN 2080-9212

Посилання

Historia Chełma, 20 sierpień 2008 (пол.)
(пол.)Orchówek (województwo lubelskie)
(пол.)Parafia św. Jana Jałmużnika w Orchówku
(пол.)Horodło

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[2] у 1507 р. разом із Єжи Крупським згадується брат "Chrystian" як «дідичі Влодавської маєтності», Орхово

[19] в Польському Словнику Біографічному помилково вказано Яна

[36] Популярний польський генеалогічний сайт Марека Мінаковського подає іншу дату — близько 1490 року; див.: Jerzy Krupski z Krupego h. Korczak (ID: 12.527.11) (пол.)

[Antroponimia_ukrainska-1] (пол.) A."Antroponimia ukrainska" (Jerzy Krupski CZ 1502), A.Szlachta // Mytnik Irena. Imiennictwo ziemi Chełmskiej w XVI–XVII wieku. — Uniwersytet warszawski, Katedra ukrainistyki. — Warszawa–Lublin, 2019. — Vol. XV. — P. 143-144. — (Seria wydawnicza Katedry Ukrainistyki Uniwersytetu Warszawskiego i Uniwersytetu Przykarpackiego im. Wasyla Stefanyka pod red. Iryny Kononenko, Ireny Mytnik) — ISBN 978-83-954964-0-0., ISBN 978-83-8061-746-9

[3] (пол.) Piotr A. Czyż, «Wypis z pamiętnika hr. Tomasza Zamoyskiego z 20 listopada 1927 roku» // Radzyński Rocznik Humanistyczny tom 9, 195—200. 2011.

[4] (пол.)Tomasz Korneluk, Włodzimierz J. Stukus. Część 1 - Historia Orchówka. orchowek.pl. Архів оригіналу за 10.09.2020. Процитовано 10 травня 2020.

[Юрій-5] (рос.) Acta Tomiciana II № CCCXIV; «Литовско-русcкий Сейм», Любавский Матвей, г. Москва, 1900—1901 гг. — С. 193 (прим. 65).

[Ducis-6] «Acta Alexandri Regis Poloniae, Magni Ducis Lithuaniae etc.» (1501—1506). — S. 592 /510(302)/ (лат.)

[VL-7] Volumina Legum, Petersburg, 1859. — T.1 — S.173 (лат. Krupski Georgio de Orchow Belczensi - Privilegium (Capituli Varmiensis), Petricoviae anno 1512).

[8] (пол.) Cholowski Aleksander. Herbarz Polski... — Lwow, 1859. — Vol. II. — P. 70.

[9] зустрічається також дата 1534 → (пол.) Kaniewska Irena i Wdowiszewski Zygmunt. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534)… — S. 418.

[BA1-10] (пол.) Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — cz.1. — T.XII (K). — S.349 (Akta XIX. M.55 f.15).

[11] (пол.) Uruski Seweryn, «Rodzina Herbarz szlachty polskiej» — T.8. — S.93.

[KW8-12] (пол.) Kaniewska Irena i Wdowiszewski Zygmunt. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534)… — S. 418.

[13] Zamek Krupe (пол.)

[14] (пол.) Zygmunt Gardziński (28 marca 2017). Wydarzenia. Chełmskie Towarzystwo Naukowe. Chełm. Архів оригіналу за 13.05.2020. Процитовано 10 травня 2020. «„Problemy ochrony i konserwacji zabytkowych ruin zamku w Krupem”»

[magnifici-15] (лат.)(укр.) «Історія державної служби в Україні» (наукове видання у п'яти томах). Документи і матеріали V ст. до н. е. — 1774 р., вид. «Ніка-центр», Київ, 2009. — Т.3, С.155-156. ISBN 978-966-521-524-0

[16] (пол.) Robert Artur Jop (2016). Przywilej króla Aleksandra z 1502 roku dla Pawła Kamienieckiego z Pomianowa, wójta dziedzicznego miasta Chełma. Lublin: RES HISTORICA 41 (Archiwum Panstwowe). с. 255. doi:10.17951/rh.2016.41.1.253. Архів оригіналу за 13.05.2020.

[17] (пол.)Historia miejscowości // Muzeum Historii Żydów Polskich POLIN

[Rocznik-18] (пол.)Rocznik Lubelskiego Towarzystwa GenealogicznegoPDF (Tom V), Lublin, 2013 (2014) — S.106. — ISSN 2080–9212

[Kossakowski-20] (пол.)Kossakowski Stanisław Kazimierz, «Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich», Warszawa, 1859 — T.1 — S.226-227 (№ 19)

[21] (пол.) Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — cz.1 — Tom XII. — S.349 (M.7 f.346 i 20 f.41).

[22] (пол.) Zbior dzieiopisow polskich: Kronika Marcina Bielskiego, Warszawa, 1764 — T.1 — S.463.

[23] (пол.) Kasper Niesiecki, KORONA POLSKA przy ZŁOTEY WOLNOSCI Starożytnemi Rycerstwa Polskiego… — Т.2 — S.715-716.

[24] (пол.)«Historia dyplomacji polskiej», tom I, połowia X w.- 1572, Warszawa, 1982 — s.618.

[25] (пол.)«Codex diplomaticus Regni Poloniae et Magni Ducatus Lituaniae». wydał Maciej Dogiel, T.1 cz.1-2, Wilno, 1858 — s.606-610.

[26] (пол.)Katarzyna Niemczyk, «Problem Pokucia, spornego terytorium polsko-mołdawskiego w końcu XV i początku XVI wieku», w: Studia Historyczne, R. LVII (2014) — s.173.

[27] (пол.)Zdzisław Spieralski, «Awantury mołdawskie», Wiedza Powszechna, Warszawa, 1967 — s.71.

[28] (пол.) Pociecha Władysław. Chodecki Otto h. Powała (†1534) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, PAU, 1937. — t. III/1, zeszyt 11. — S. 350.

[29] Михайловський Віталій. Генеральний подільський староста Станіслав Лянцкоронський (1510—1535 р р.) // Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. — Кам'янець-Подільський, 2012. — Вип. 5: На пошану професора М. Б. Петрова. — С. 136.

[30] (пол.) Boniecki Adam, «Herbarz Polski» — Сz.1. — Tom XII. — S.349. (Inw.Arch.Kor., M.33 f.576 i 35 f.40)

[31] (пол.)Janusz Władysław Szymański, «Książęcy ród Gryfitów», Oficyna Wydawnicza «STON 2», Goleniów — Kielce, 2006. — S.87-88. ISBN 83-7273-224-8

[32] (лат.)(пол.) «Urzędnicy grodzcy i ziemscy lwowscy w latach 1352—1783». — Lwów. 1938. — S.165-166.

[33] Михайловський Віталій, «Еластична спільнота (Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття)» (рецензент доктор історичних наук професор Володимир Александрович та ін., рекомендовано до друку Вченою Радою). — К.: Темпора, 2012. — С.260. — ISBN 978-617-569-060-4

[34] (пол.) Volumina Constitutionem. — T.1 (1493—1549), Vol.1 (1493—1526)… — S.310.

[35] (пол.) «Rozwady» // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich — Tom IX Str. 847.

[BA49-37] (пол.) Boniecki A., Herbarz Polski… — Cz.1. — T.XII. — S.349 (M.73, f.138).