Пилипенко Антон Петрович

Анто́н Петро́вич Пилипе́нко (13 квітня 1903, Корнин, Російська імперія — 25 березня 1944, Вороновиця, СРСР) — радянський військовик, генерал-майор Червоної армії. Учасник Другої світової війни. Кавалер двох Орденів Леніна, Ордена Червоного Прапора та Ордена Вітчизняної війни І ступеня.

Пилипенко Антон Петрович
 Генерал-майор
Загальна інформація
Народження 13 квітня 1903(1903-04-13)
Корнин, Російська імперія
Смерть 25 березня 1944(1944-03-25) (40 років)
Вороновиця, СРСР
(Авіакатастрофа)
Поховання Grave of Anton Pilipenkod
Національність українець
Військова служба
Роки служби 1922—1944
Приналежність  СРСР
Формування 38-ма армія
Війни / битви Друга світова війна
Командування
1942-1944 Начальник штабу 38-ї армії
1941 Начальник штабу 62-ї Тсд
Нагороди та відзнаки
 Пилипенко Антон Петрович у Вікісховищі

Життєпис

Антон Пилипенко народився у містечку Корнин, що на Житомирщині[1]. У серпні 1922 року через Київський міський військовий комісаріат записався на добровільну службу до Червоної Армії. Від початку німецько-радянської війни перебував у лавах діючої армії. Спершу воював на посаді начальника штабу 62-ї стрілецької дивізії. Планував важкі бойові операції підрозділу в умовах оточення, що дозволило розірвати кільце з великими втратами для німецьких військ[2].

Після присвоєння звання «генерал-майора» був призначений на посаду начальника штабу 38-ї армії Воронезького фронту. За його безпосередньої участі розроблялися операції зі звільнення багатьох великих населених пунктів України, в тому числі Сум, Білопілля[3], Києва, Житомира, Брусилова, Вінниці, Жмеринки[4]. Під час бойових дій перебував здебільшого на передовій, брав участь в організації спротиву німецьким контратакам.

Трагічно загинув у авіаційній катастрофі 25 березня 1944 року поблизу міста Вороновиця у Вінницькій області. В той день він з дозволу командуючого армією генерал-полковника Кирила Москаленка та члена військової ради армії генерала Єпішева вилетів навідати нещодавно звільнені рідні місця на літаку По-2, однак дорогою літак зазнав аварії.

Похований на Меморіалі Вічної Слави у Києві[5].

Нагороди
  • Орден Леніна (17 листопада 1943) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[3][6]
  • Орден Леніна (4 лютого 1943) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[7]
  • Орден Червоного Прапора (31 серпня 1941) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[2]
  • Орден Вітчизняної війни I ст. (21 червня 1944, посмертно) — за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому доблесть та мужність[4]

Примітки
  1. Історія Корнина. «Житомирська область у складі СРСР». Процитовано 20 червня 2017.
  2. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Процитовано 20 червня 2017.
  3. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Процитовано 20 червня 2017.
  4. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Процитовано 20 червня 2017.
  5. Москаленко К.С. На Юго-Западном направлении. 1943-1945. Воспоминания командарма. Книга II. — Москва, 1973.
  6. На звороті нагородного листа зазначено, що замість Ордена Суворова І ступеня Антона Пилипенка було нагороджено Орденом Леніна.
  7. Картка нагороди (рос.). «Подвиг народа». Процитовано 20 червня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.