Пирій повзучий

Пирі́й повзу́чий[1], пирій звичайний, перійка звичайна[2] (Elymus repens (L.) Gould) — багаторічна рослина з роду пирійник (Elymus) родини тонконогових. Лікарська[джерело?], кормова і харчова рослина; також вважається бур'яном[1].

Пирій повзучий
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Клада: Комелініди (Commelinids)
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Злакові (Poaceae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Рід: Elymus
Вид:
Пирій повзучий (E. repens)
Біноміальна назва
Elymus repens
(L.) Gould, 1947

Опис
Ілюстрація пирія повзучого у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 7 (1830)

Трав'яниста рослина з довгим повзучим кореневищем. Стебла прямостоячі або висхідні, циліндричні, зелені, з потовщеними вузлами і порожнистими міжвузлями. Листки (3-10 мм завширшки) чергові, сидячі, лінійні, плоскі, зісподу гладенькі, зверху шорсткі, часто з рідкими волосками по жилках. Піхви голі, гладенькі, язичок короткий.

Суцвіття — прямостоячий складний колос (до 15 см завдовжки). Колоски (10-18 мм завдовжки) багатоквіткові, ланцетні, сидять на виступах осі колоса. Колоскові луски (6-12 мм завдовжки) ланцетні, гострі з п'ятьма-сімома жилками, гладенькі або шорсткі. Нижня квіткова луска (7-10 мм завдовжки) ланцетна, гола, на верхівці тупувата, загострена або з коротким остюком. Тичинок три, маточка одна, зав'язь верхня з двома перистими приймочками. Плід — лінійнодовгаста зернівка (до 4 мм завдовжки), на верхівці волосиста.

Поширення

Поширений по всій Україні, частіше в Лісостепу і Степу, утворює суцільні зарості, особливо на свіжих перелогах. Промислова заготівля можлива в усіх областях, запаси сировини значні.

Екологія

Перійка звичайна росте як злісний бур'ян на залужених лісових і лісокультурних площах, лісосіках, забур'янених місцях. Світлолюбна рослина. Цвіте в червні — липні.

Практичне використання

У народній медицині кореневища застосовують при хворобах дихальних шляхів і нирок, як кровоочисний засіб, при нічному нетриманні сечі, при частковій втраті зору, при туберкульозі легень, жовтяниці, порушенні менструального циклу, ревматизмі і ломотах, при венеричних хворобах, водянці, каменях в сечових і жовчних шляхах, рахіті, фурункулах запаленнях сечового міхура та геморої.

Пирій повзучий використовують у гомеопатії.

Цінна кормова рослина. Лугове і перелогове сіно, скошене до цвітіння, відзначається високими поживними властивостями. На пасовищах пирій поїдається всіма видами худоби, вважається молокогінним засобом для корів. У фазі цвітіння містить 9 % протеїду, 2,7 жиру, 31 клітковини, 47 % безазотистих екстрактивних речовин. Урожай сіна на перелогах коливається від 6 до 15 (26) ц/га, на заливних луках — 20-60 ц/га.

У харчуванні

У кореневищах пирію містяться полісахарид трицитин, камедь, слиз, яблучна та інші кислоти, ефірна олія, каротин, вітамін С, крохмаль. З розмелених кореневищ отримують борошно, з якого можна готувати напої, зокрема пиво.

Збирають білі розгалужені кореневища пирію напровесні. Їх миють, просушують, а потім перетирають, щоб звільнити від бурої луски на вузлах. Кореневища січуть в ночвах на дрібні шматочки і сушать доти, доки вони не стануть придатні для перемелювання на борошно.[3]

Збирання, переробка та зберігання

Заготовляють кореневища рано навесні або восени при оранці перелогів, витягуючи їх боронами або викопуючи лопатами. Потім обрізують надземні частини і корені, а кореневища миють у холодній воді. Сушать на горищах або під наметами, розстилаючи тонким шаром на папері чи тканині і періодично перемішують. Сировину пакують у мішки вагою по 40 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях.

Синоніми
  • Agropyron repens (L.) Beauv.
  • Agropyron junceum var. repens (L.) T.Marsson
  • Agropyron repens (L.) P.Beauv.
  • Braconotia officinarum Godr.
  • Elytrigia repens (L.) Nevski
  • Frumentum repens (L.) E.H.L.Krause
  • Triticum infestum Salisb.
  • Zeia repens (L.) Lunell

Див. також

Примітки
  1. Каталог бур’янів,шкідників, хвороб сільськогосподарських культур | Енциклопедія сільського господарства (ru-RU). Процитовано 22 грудня 2020.
  2. Elymus repens // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.86

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.