Мородунка

Мородунка[1] (Xenus cinereus) птах невеликих розмірів із ряду сивкоподібні родини баранцевих з короткими ногами та довгим, ледь загнутим догори дзьобом. Зовні цей птах нагадує набережника. В Україні гніздовий, перелітний вид.

?
Мородунка

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Мородунка (Xenus)
Kaup, 1829
Вид: Мородунка
Xenus cinereus
(Güldenstädt, 1775)

Ареал поширення X. cinereus     Гніздування      Шляхи міграції      Зимування
Підвиди

Див. текст

Посилання
Вікісховище: Xenus cinereus
Віківиди: Xenus cinereus
EOL: 1049559
ITIS: 176718
МСОП: 106003026
NCBI: 171277
Fossilworks: 373086

Опис

Довжина тіла 22—25 см, розмах крил 38—42 см, вага 55—120 г. Кулик невеликого розміру, активний та рухливий птах. Добре відрізняється від інших куликів одноманітним буро —сірим оперенням, з темними лініями на спинному боці. Дзьоб довгий, ледь загнутий догори, бурого кольору, на кінці чорний, а біля основи жовтуватий. Ноги оливкові або жовтуваті.

Пухове пташеня зверху буро-сіре з чорною смугою по середній лінії голови і спини. Є чорні плями з боків тулуба і на кінчиках крила, чорна лінія проходить по вуздечці і за оком. Нижня сторона тіла біла, шия жовтувато-сірого відтінку.

Молодий птах нагадує дорослу особину, але спина має більш рудувате забарвлення і з більш світлими облямівками пір'я, воло з вохристо-димчастим нальотом.

Дорослий птаху весняному оперенні. Лоб і коротка брова білуваті, вузька смуга, що проходить через око, темно-бура. Верх голови і тіла сіро-бурий з вузькими чорними штрихами. Через плечові пера і махові пера третього порядку з кожного боку проходить по широкій чорній смужці, які при складених крилах утворюють фігуру, схожу на римську цифру V. Малі і зовнішні верхні покривні пера крила темніші, чорно-бурого кольору. Пера попереку і верхні покривні пера хвоста світліші. Боки голови, шиї і грудей світло-бурі. Решта нижньої сторони тіла біла. Першорядні махові пера чорно-бурі з світлішими плямами вздовж краю внутрішнього опахала. Стрижень першого махового пера білий. Другорядні махові пера білі, при основі темно-бурі. Стернові пера світлого забарвлення. Це оперення мородунки носять з квітня або травня до серпня.

Поширення

Місця перебування

Ареал мородунки розташований в лісовій, лісотундрової, лісостеповій зонах Євразії від Фінляндії, Білорусі та північної України й на сході материка до Чукотського хребта і басейну Анадиру. На території України гніздиться в басейні Десни та Середнього Дніпра. Місця гніздування мородунок в Україні — це випаси з низькою травою. Таким місцям властиві ділянки відкритих мулистих і піщаних берегів, калюжі і затоки з іржавими через вихід болотних руд берегами і водою. Іржаві водойми, очевидно, є улюбленим місцем перебування мородунок, бо і в період перельоту вони часто тримаються в таких місцях. В інших частинах ареалу мородунки гніздяться на болотистих берегах річок і озер, що заросли кущами і лозою і де є грузькі мулисті береги. Найсприятливіші місця для гніздування мородунок розташовані в долинах річок, де є багато маленьких озер і калюж, що чергуються з заплавними луками.

Гніздовий ареал

Улюбленими місцями гніздування мородунки є річки і струмки з піщаними, мулистими або кам'янистими мілинами і пов'язаними з ними хоча б невеликі сухі луги. На мілинах кулики розшукують їжу, на луках влаштовують гнізда. Іноді живуть і поблизу ставків. Гніздиться в лісовій, лісотундровій та лісостеповій зонах Євразії, від Фінляндії, Білорусі та північної України на схід до Чукотського хребта і басейну Анадиру. Загальна чисельність гніздових пар в Європі за оцінками фахівців, не перевищує 415—680 пар. У Білорусі птахи гніздяться в основному в південній частині республіки: у заплаві річки Прип'ять та деяких її приток, річок Сож, Дніпро на північ до Жлобина. Найбільш великим стабільним поселенням мородунок в Білорусі вважається заплавний луг в околицях міста Турів.

В Україні мородунки заселяють північну частину країни.

Основна ділянка гніздового ареалу знаходиться на території Росії на схід від Білого моря і Новгородської області. Найбільш північні гніздові ділянки були задокументовані на півострові Канін в долині річки Чижа, в дельті Печори, в гирлі Адзьва, на Єнісеї, на Таймирі у верхів'ях річки Мойера в районі озера Єссей, на Лені. З півдня ареал обмежений верхів'ями Дніпра і Дону, Рязанської та Нижньогородської областями.

Зимовий ареал

На зимуванні мородунка доходить до Східної Африки, а в західній — на південь до острова Маврикія і до Мадагаскару ; зимує в Аравії , Індії, в Індокитаї, на Зондських островах, в Австралії та Тасманії. Буває на осінньому прольоті в Полтавській та Чернігівській областях — на Дніпрі та у Києва (спостерігалися і влітку); пролітає в Курській, Воронезькій і Харківській області, але південніше в степовій місцевості не відзначена.

Розмноження

Токування самців мородунки починається незабаром після прильоту. Токують вони, літаючи дугами, тобто піднімаються по похилій вгору, часто тріпаючи крилами, кілька секунд затримуються у височині, а потім косо спускаються на майже нерухомих крилах. Токуючи на землі, самці розпускають хвіст та піднімають крила. Гнізда являють собою ямки 1З—14 см завширшки з підстилкою, яка може складатися із різноманітних сухих паличок, корінців і трави. Гнізда зазвичай розташовуються майже відкрито, в низькорослій обгризеній худобою траві, недалеко від берегів річки. В повній кладці чотири яйця, як виняток — п'ять, іноді, що також буває досить рідко — тільки два або три. Яйця насиджуються самкою протягом 21 дня. Завершення відкладання яєць і початок насиджування припадають зазвичай на останні дні травня. В північних частинах гніздового ареалу насиджування звичайно відбувається в червні і на початку липня, вилуплювання пташенят — між двадцятими числами червня і липня. Загалом гніздовий період у мородунок триває близько двох місяців. Пташенята вилуплюються не одночасно. Від гнізда відводять обидва птахи з пари дуже ретельно, іноді самка, прикидаючись пораненою, наближається до людини на два-три метри. Самки можуть ховати пуховичків у себе під черевом, розставивши ноги і розпустивши крила. Осінній переліт мородунок починається ще в першій половині липня.

Живлення

Зоофаги, живляться комахами (основну частину їх раціону складають імаго, плавунцеві, туруни, довгоносики, листоїди і ін.), також до раціону мородунок входять молюски, ракоподібні, павукоподібні та кільчасті черви. У шлунках мородунок міститься велика кількість гастролітів, що допомагають перетравити спожиту їжу.

Охорона

Для збереження виду необхідне припинення злочинної практики «меліорації» боліт, забудови берегів річок та прибережних ділянок, заборона полювання на даний вид, відновлення та охорона водно-болотних угідь. Мородунка перебуває під захистом Угоди AEWA та Бернської конвенції.

Примітки

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Джерела та література

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Наталя Шевченко. Кулик і його болото // National Geographic Україна. Вип. листопад 2014. С. 32-37.
  • Дементьев Г. П., Гладков Н. А. Птицы Советского Союза. — 1951. — Т. 3.(рос.)
  • Никифоров, М. Е.; Яминский, Б. В.; Шкляров, Л. П. Птицы Белоруссии. Спраочник-определитель гнёзд и яиц. — 1989. — ISBN 5-339-00209-8.(рос.)
  • Мальчевский, А. С.; Пукинский, Ю. Б. Птицы Ленинградской области и сопредельных территорий. — 1983.(рос.)
  • Потапов, Р. Л. (Ред). Фауна европейского северо-востока России: Птицы. — 1995. — Т. Том 1. — ISBN 5-02-025946-2.(рос.)
  • Рогачёва Э. В. Птицы Средней Сибири. Распространение, численность, зоогеография. — 1988. — ISBN 5-02-005252-3.(рос.)
  • Delany, Simon; Dodman, Tim; Stroud, David; Scott, Derek. An Atlas of Wader Populations in Africa and Western Eurasia. — 2009. — P. 381—384. — ISBN 9058820475.(англ.)
  • Hayman, Peter; Marchant, John; Prater, Tony. Shorebirds: An Identification Guide to the Waders of the World. — 1991. — ISBN 0395602378.(англ.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.