Подунав'я

Подуна́в'я, Наддуна́в'я — географічний й український історичний та етнічний край над (по) Дунаю.

У вузькому розумінні включає українські території над Дунаєм, що у різні часи включали у себе Вилкове, Кілію, Ізмаїл, Малий Галич, Переяславець і навколишні території. Задунав'я, що визначилося окремою областю з часів Задунайської Січі, також може відноситися до Подунав'я.

У широкому розумінні, Подунав'я охоплює усі землі над Дунаєм, що охоплюють значні території Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Сербії, Румунії, Болгарії та України; і є міжнаціональним регіоном.

Ріка Дунай оспівується у піснях багатьох слов'янських народів, тому вважається однією з можливих батьківщин слов'ян.

Над Дунаєм сиділи тіверці — давнє українське плем'я. Зі стародавніх часів українці пов'язані з Дунаєм. Тут, у Переяславці заснував нову столицю Київської Русі князь Святослав Ігорович. Сюди простягалася Галицька держава, що мала велике торгове місто над Дунаєм — Малий Галич.

За козаччини Дунайський лук на Нижньому Дунаї був місцем промислів, військовим місцем вишколу й пересідки для запорожців. З ліквідацією Запорозької Січі 1775 року та перебазуванням козаків на Дністер, Подунав'я стало одним з їх займищ. Тут вже були оселені російські старовіри й донці-некрасівці.

За прохання російського уряду, 1779 року Османська імперія визначила запорожцям мешкати за Дунаєм. Тому Січ та поселення, що були там побудовані, були «Задунайські». Задунав'я стало означати окрему область в українській історії. На Задунав'ї українські поселення сягають Силістри.