Полунін Сергій Володимирович

Народився в Херсоні в сім'ї Галини та Володимира Полуніних.

У 4 роки почав займатись гімнастикою у спортивній школі (ДЮСШ № 3) під керівництвом Наталії Олексіївни Сікновенко, потім — А. Ярушева. У 8 років перейшов з гімнастики до херсонської танцювальну школу «Ювента», у клас педагога Г. Шабаршиної. Після закінчення річної підготовки в 9 років поступив до Київського хореографічного училища, де його викладачами були Е. Костюков, Т. Мартиненко (викладала парні класи) та М. Прядченко. 2003 — у віці 13 років — за підтримки Фонду Рудольфа Нурєєва, виїжджає до Лондона на навчання у Королівській школі балету.[5] Після закінчення навчання в 17 років розпочинає роботу в Королівському балеті Лондона і стає в 19 років наймолодшим прем'єром у його історії.

У 22 приймає рішення залишити Лондон[6] і переїжджає в Росію, де влітку 2012 року, за запрошенням артиста балету, балетмейстера й художнього керівника балетних труп двох російських театрів Ігоря Зеленського[7] стає прем'єром музичного театру ім. Станіславського — Немировича-Данченка (Москва), а також постійно запрошеним солістом Новосибірського театру опери та балету.

У серпні 2018 року виступив на фестивалі «Опера в Херсонесі», який відбувся в анексованому Криму. У серпні 2019 року став виконувачем обов'язків «ректора» Академії хореографії в Севастополі, яка підзвітна російській владі.[8]

Полунін в студії Річарда МакДональда.

• Рудольф. «Майерлінг» К. МакМілана (2013).
• Де Гріє. «Манон» в постановці К. МакМілана.
• Амінта. «Сільвія» в постановці Фредеріка Аштона.
• Солор. «Баядерка» Л. Мінкуса в постановці Н. Макарової.
• Альберт. «Жизель» А. Адана.
• Лускунчик-принц. «Лускунчик» Чайковського.
• Принц. «Попелюшка» С. Прокоф'єва.
• Принц Дезіре. «Спляча красуня» Чайковського
• Арман. «Маргарита й Арман» в постановці Фредеріка Аштона.
• Головна партія у балеті Ф.Аштона «Рапсодія».
• Валет Червів. «Аліса в країні чудес» (хореографія К. Уілдона) — перший виконавець партії та учасник прем'єри.
• Базиль. «Дон Кіхот» Л. Мінкуса (хореографія А. Горського в ред. М. Чічінадзе).
• Алі. «Корсар» А. Адана (хореографія Петіпа і Гусєва в редакції Хом'якова та Зеленського).
• Франц. «Коппелія» Р.Петі.
• Принц Зігфрид, «Лебедине озеро».
• Вовк, «Петро і вовк» С. Прокоф'єва.
• Наглядач рабинь (сцена «Ганнібал») і Пастух (сцена «Німий») в мюзиклі «Привид опери» Ендрю Ллойда Уеббера.
• Нарцисс в постановці К. Голейзовського та Джеймс Дін для проекту «Men in motion».[9]
• Участь у проекті «Can I make the music fly?» для дому моди Dior.
• Номери у проекті «Великий балет» на телеканалі «Культура»: «Нарцис» Касьяна Голейзовського, «Буржуа» Бена ван Каувенберга, дует «100 градусів по Цельсію» Еміля Фаски, дует з балету «Маргарита й Арман» Фредерика Аштона, варіації Франца з «Коппелії» й Актеону з па де де «Діана та Актеон» Агрипіни Ваганової.[10]

• 2016 — «Танцовщик» (Dancer), документальний фільм режисера Стівена Кантора.
• 2017 — Вбивство у «Східному експресі» / Murder on the Orient Express — худ.фільм режисера Кеннета Брани, в якому С.Полунін зіграв роль графа Рудольфа Андрені.
• 2018 — Червоний горобець / Red Sparrow, режисер Френсіс Лоуренс.
• 2018 — Лускунчик і чотири королівства /The Nutcracker and the Four Realms, режисер Лассе Халльстрем, Джо Джонстон.
• 2018 — Біла ворона / The White Crow, режисер Рейф Файнс.

• Призер танцювального конкурсу в «Артеці» (2001)
• Призер конкурсу «Юність балету» (2002)
• Призер Міжнародного конкурсу Лифаря (2002)
• Золота медаль та приз глядацьких симпатій балетного конкурсу «Приз Лозанни» (2006)
• Переможець Молодіжного конкурсу Гран-прі Америки /YAGP/ (2006)
• Золота медаль Міжнародного конкурсу Ліфаря у Києві (2006)
• Звання «Молодий танцюрист року» у Великій Британії (2007)
• Національна премія британської спільноти критиків (Critics' Circle National Dance Awards) як найперспективніший танцюрист (2010)
• Національна премія британської спільноти критиків (Critics' Circle National Dance Awards) як найперспективніший танцюрист (2011)
• Переможець конкурсу «Великий балет» на телеканалі «Культура» у номінації «найкращий танцюрист» (2012)

• Під час кар'єри Полуніна в Лондонському Королівському балеті в британських ЗМІ стали з'являтися повідомлення про нестримні вечірки, що тривали ночі поспіль, відпочинок в лондонських клубах; вживання кокаїну, депресію і навіть спроби членоушкодження. Сам Полунін хизувався скандальною популярністю, покрив своє тіло татуюваннями, в тому числі зображенням свого кумира — померлого молодим голлівудського актора Джеймса Діна.
• Полунін стверджував, що не раз виходив на сцену під впливом кокаїну, а одного разу навіть опублікував у себе в «Твіттері» клич: «Хто-небудь продає героїн? Хочу підняти настрій». За Полуніним закріпилося прізвиська «enfant terrible» ("жахлива дитина ") та bad boy («поганий хлопець, хуліган») балету. Спочатку в цьому бачилося швидше поблажливий осуд і мало не захоплення ескападами зірки. У 2012 році він був змушений піти з Королівського балету, заявивши, що «через занадто жорстку атмосферу в театрі художник в ньому вмирає».[11]

• У лютому 2019 року в інтерв'ю агенції Франс Прес у Москві він продемонстрував татуювання з портретом Путіна на грудях[12]. Згодом в своєму інтерв'ю Guardian він визнав, що «мало не з дитинства захоплювався Путіним», вважає його «героєм і сильною особистістю». «Я бачу в ньому світло» — заявив Полунін.[13]

Полунін не приховує своє захоплення російським президентом Путіним, якого він називав «ангелом», «хорошою людиною, сповненою світла та любові». У листопаді 2018 року Полунін оголосив, що отримав російське громадянство, виклавши фотографію свого нового паспорта і зазначивши, що «радий стати росіянином».[4] До свого поста з російським паспортом в Instagram Полунін додав повідомлення «Росія для мене завжди була та є добром і я дуже радий стати громадянином Росії та прийняти позицію проти зла та безсовісних людей, котрі створюють революції та війни в Україні, Грузії та інших країнах». Наприкінці грудня 2018 року Полунін написав допис про події Євромайдану, в якому висловив підтримку бійцям «Беркуту».[4]

У відповідь на його проросійські заяви, в кінці листопада 2018 року він був внесений до «чистилища» бази «Миротворець»[14].

Полунін Сергій Володимирович на сайті IMDb (англ.)

• Сергій Полунін на сайті Музичного театру ім. Станіславського — Немировича-Данченко
• Фан-клуб Сергія Полуніна на Facebook
• Facebook Fan-page