Кеннет Брана

Кеннет Брана народився 10 грудня 1960 року в Белфасті, столиці Північної Ірландії, в сім'ї протестанта Вільяма Брана, теслі за професією, та його дружини Френсіс[2]

1970 року вони переїхали разом з дітьми до міста Рідінг на півдні Англії, де дев'ятилітньому Кеннету, аби уникнути насмішок в школі, довелося позбутися ірландського акценту[3][4].

Він отримав освіту в «Grove Primary School», «Whiteknights Primary School», «Meadway School»,[5][6] де він взяв участь в кількох шкільних виставах[7][8].

У віці вісімнадцяти років він вступає до Королівської академії драматичного мистецтва[9], й, закінчив її в 1981 році, отримав Золоту медаль Бенкрофта — нагороду за блискучі досягнення в навчанні.

Того ж 1981 року Брана дебютував на телебаченні, знявшись у мінісеріалі «Мебері» про будні шпиталю, й у кіно, отримавши невелику роль в драмі Г'ю Хадсона «Вогняні колісниці». Ця картина стала для нього чудовим стартом, зібравши потужну кількість найрізноманітніших нагород. Протягом наступних декількох років Брана регулярно знімався на телебаченні, беручи участь в серіалах та телефільмах. Найуспішнішою була його поява в трьох епізодах серіалу BBC «Граючи сьогодні», після якого він став популярним на батьківщині в Ірландії.

В той самий час Брана почав грати в театрі. В 1983 році у віці двадцяти трьох років він доєднався до трупи Королівського товариства Шекспіра й зіграв Генріха V в однойменній виставі за п'єсою Вільяма Шекспіра, ставши таким чином наймолодшим в історії КТШ виконавцем ролі великого короля та отримавши перші схвальні відгуки критиків. Надалі послідували ролі Лаерта в постановці «Гамлета» та Генріха Наваррського в «Марних зусиллях кохання». Попри те, що глядачі та критики позитивно сприйняли його перші роботи, Брана, будучи амбіційним за натурою, пропрацював в трупі трохи менше двох років, й після того, як компанія не стала відновлювати його контракт, знявся 1985 року в драмі «Вихід зі становища», виконавши роль відомого письменника-класика Девіда Герберта Лоуренса (автора нашумілого свого часу роману «Коханець леді Чаттерлей»). Того ж року Брана написав й поставив музичну п'єсу «Скажи мені чесно», а також зіграв там головну роль.

1986 року Брана повернувся на телебачення й взяв участь в драмі «Привиди» за п'єсою Генріка Ібсена, де головну роль місіс Альвінг виконувала Джуді Денч, й в телефільмі «Леді не для спалення». Дал в 1987 році пішли ролі в драмі «Місяць в селі» та комедії з Жаклін Біссет, «В розпал літа», а також робота, яка принесла акторові номінацію на премію BAFTA, — головна роль в семигодинному мінісеріалі «Фортуна війни» за мотивами романів Олівії Меннінг. В цьому серіалі, який розповідає про події початку Другої світової війни, актор зіграв професора Бухарестського університету Гая Прінгла, а роль дружини його персонажа виконала Емма Томпсон. Незабаром стосунки акторів вийшли за межі знімального майданчика — між ними почався роман, й в серпні 1989 року Брана та Томпсон одружились.

Цей період був вдалим для актора в професійному плані ще й тому, що в 1987 році Брана спільно з Девідом Парфіттом відкрив власну театральну компанію під назвою Renaissance Theatre Company й поставив низку п'єс — «Ворог суспільства» (ця перша вистава з тріском провалилась, але від збанкрутіння компанію врятували 60 тисяч фунтів, інвестовані брокером та театральним меценатом Стівеном Евансом), «Життя Наполеона Бонапарта», «Дванадцята ніч» (музику до цієї вистави написав Пол Маккартні), «Багато галасу з нічого», «Гамлет» тощо.

Після телефільму 1988 року «Дивна інтерлюдія» за п'єсою Юджина О'Ніла, Брана разом з Томпсон знявся в телевізійній драмі «Озирнись у гніві», а потім в 1989 році взявся до роботи над своїм першим масштабним проектом — фільмом «Генріх V». Окрім того, що ця картина стала режисерським дебютом Брана в кіно, актор власноруч адаптував п'єсу Вільяма Шекспіра й виконав роль короля, якого вже грав в театрі шість років тому. Успіх фільму перевершив усі очікування — він зібрав значну кількість престижних кінонагород, отримавши серед інших премію BAFTA та премію Національної ради кінокритиків США за найкращу режисуру, а також діе номінації на премію «Оскар» (обидві — за найкращу режисуру та найкращу чоловічу роль — належали самому Брана). Картина отримала схвальні відгуки критиків, які писали, що важко уявити собі потужніший та більш чаруюший дебют[10].

Далі в кінокар'єрі актора настала дворічна перерва, під час якої Брана поставив ще дві шекспірівські п'єси — «Король Лір» та «Сон літньої ночі», — а також виставу «Дядя Ваня» за п'єсою Антона Чехова. В цих трьох роботах він знову виступив не лише режисером, але й актором. В наступні роки він почав приділяти кіно все більше уваги. 1991 року Брана вирушає до США, де як режисер узявся до роботи над містичним трилером «Померти знову». Окрім самого Кеннета та його дружини Емми Томпсон, у фільмі знялися Енді Гарсія, Робін Вільямс та інші відомі актори. Критики знову високо оцінили майстерність Брана — його друга режисерська робота була номінована на отримання премії BAFTA й головного призу Берлінського кінофестивалю.

Повернувшись до Великої Британії, в 1992 році Брана зпродюсував й зняв комедію «Друзі Пітера». Одну з головних ролей він виконав сам, а його партнерами стали відомі британські актори Г'ю Лорі та Стівен Фрай (раніше блискуче зігравші дуетом в серіалі «Дживс та Вустер»), а також — в черговий раз — Емма Томпсон. Того ж року, екранізувавши найкоротшу п'єсу Чехова, Брана зняв «Лебедину пісню» з Джоном Гілгудом в ролі Светловидова, й знову був номінований на «Оскар».

1993 року він повернувся до улюбленого ним Шекспіра й випустив комедію за мотивами п'єси «Багато галасу з нічого», де з'явилася низка відомих акторів — окрім самого Кеннета та його дружини, участь в картині взяли Кіану Рівз, Дензел Вашингтон, Кейт Бекінсейл та Майкл Кітон. За цей фільм Брана було номіновано на отримання однієї з найпрестижніших нагород у світі кіно — «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю.

По тому Брана взявся за роботу над своїм найамбіційнішим на той момент проектом — драмою «Франкенштейн Мері Шеллі» з бюджетом[11] в 45 мільйонів доларів. На роль жахливого творіння Віктора Франкенштейна, якого він зіграв сам, Брана запросив Роберта де Ніро, а продюсером фільму став Френсіс Форд Коппола. Роль Елізабет було відведено Хелені Бонем Картер.

В трьох наступних роботах Кеннет знову звернувся до Шекспіра. Спочатку 1995 року він зняв чорно-білу комедію «Зимова казка» й отримав за режисуру премію «Золота озелла» Венеційського кінофестивалю. Потім актор з'явився в образі злодія Яго в драмі Олівера Паркера «Отелло», й, нарешті, 1996 року з блиском екранізував «Гамлета», виконавши в фільмі роль самого Гамлета. Цей проект знову відмітився сильним акторським складом — в фільмі знялися Кейт Вінслет (зіграла Офелію), Річард Брайєрс, Джулі Крісті, Джуді Денч, Жерар Депард'є, Джон Гілгуд, Дерек Джекобі, Робін Вільямс, — й в результаті отримав низку нагород, отримавши серед іншого чотири номінації н премію «Оскар».

Протягом 1998–1999 років Брана не знімав фільмів, але багато знімався в інших й не завжди вдало. На екрани вийшло кілька його голлівудських робіт — триллер Роберта Олтмена за романом Джона Грішема «Дідько», де Брана зіграв головну роль адвоката Ріка Магрудера, мелодрама «Пропозиція», комедія Вуді Аллена «Зірка», прохолодна романтична комедія «Теорія польоту» (в парі з Хеленою Бонем Картер) й провальна з точки зору критиків[12] комедія-вестерн «Дикий, дикий Вест» з Віллом Смітом та Сальмою Хаєк, в якому Брана дісталася другопланова роль підступного лікаря Лавлесса. Крім того Брана з'явився в двох короткометражних картинах, знявшися на батьківщині у військовому фільмі «Танець Шиви» та в Німеччині в п'ятнадцятихвилинному фільмі «Майстер перук» за романом Даніеля Дефо. Крім того, він виступив у ролі диктора в науково-популярному серіалі «Прогулянки з динозаврами» (1999).

Невдачу 1999 року не змогла компенсувати навіть музична романтична комедія «Марні зусилля кохання», яку Брана зняв 2000 року, знову надихнувшися Шекспіром. Картина не окупилася в прокаті, і йому довелося відмовитися від планів зняти для кінокомпанії Shakespeare Film Company ще дві екранізації великого драматурга — «Макбет» та «Як вам це сподобається» (до останнього проекту актор зміг повернутися лише за шість років). До кінця 2000 року Брана займався менш амбіційними проектами — озвучив одного з героїв мультфільму «Дорога на Ельдорадо», в парі з Робін Райт Пенн з'явився в трагікомедії «Як вбити сусідського собаку?» й виступив в ролі закадрового розповідача в документальному фільмі «Балада про Великого Ала».

Удача повернулася до Брана в 2001 році, після того, як він знявся в телевізійній військовій драмі «Змова». За роль Рейнгарда Гейдріха, одного з високопосадовців нацистської Німеччини, актор отримав премію «Еммі», а також був номінований на BAFTA та «Золотий глобус». Не менш успішною була його поява в біографічному телефільмі 2002 року «Шеклтон», де Брана втілив на екрані образ ірландського дослідника Антарктики сера Ернеста Генрі Шеклтона. Під час роботи над останнім фільмом у Кеннета почався роман з Ліндсі Браннок (його колишня супутниця Хелена Бонем Картер познайомила їх ще п'ять років тому), й 23 травня 2003 року вони одружились.

В цілому 2002 рік склався для Брана більш ніж вдало — разом з Кортні Кокс він знявся в Денні Бойла в короткометражній фантастичній стрічці «Любовний трикутник прибульців», потім знявся в австралійській пригодницькій драмі «Клітка для кроликів», яка зібрала велику кількість найрізноманітніших нагород на кінофестивалях, й, нарешті, з'явився в ролі самозакоханого профессора Локарта в черговому фільмі про пригоди юного чарівника «Гаррі Поттер та Таємна кімната».

Не зважаючи на велику зайнятість, Брана не забував й про театр. 2002 року він зіграв короля Річарда III в однойменній виставі за п'єсою Шекспіра, а 2003 року — головну роль в п'єсі Девіда Мамета «Едмонд». Випустивши короткометражну стрічку «Слухання», Брана з'явився в ролі другого плану в сімейному пригодницькому фільмі «П'ятеро дітей і це». Потім актор знову виявився на гребені успіху. В 2005 році він знявся в біографічному телефільмі «Теплі джерела», зігравши президента Франкліна Делано Рузвельта, й за цю роль, яка була названа одним з найкращих його екранних втіленьй[13], був висунутий на отримання чотирьох великих нагород — «Золотий глобус», «Золотий супутник», «Еммі» та премію Гільдії кіноакторів.

2006 року Брана повернувся до роботи режисера й випустив два фільми — романтичну комедію «Як вам це сподобається» за п'єсою Шекспіра й музичну картину «Чарівна флейта». Її прем'єра відбулась 7 вересня 2006 року на кінофестивалі в Торонто.

Брана приступив до роботи над трилером «Слідчий». Зйомки цього фільму, в якому знялися Майкл Кейн та Джуд Лоу, закінчились в 2007 році.

21 квітня 2011 року на екрани вийшла нова картина режисера «Тор», знята за мотивами коміксів про Тора (заснованих на германсько-скандинавській міфології)[14].

Брана також випустив декілька аудіо-книг, в тому числі повість «Племінник чародія» Клайва Люїса[15].

Також Брана озвучує головні ролі в радіо-виставах компанії BBC («Гамлет», «Король Лір», твори Сірано де Бержерака тощо)

В 1989–1995 роках Брана був одружений з актрисою Еммою Томпсон, з якою він знявся в телесеріалі «Фортуна війни». Після їх розлучення він був декілька років у стосунках з актрисою Хеленою Бонем Картер.

У 2003 році він одружився з арт-директором Ліндсі Браннок (народ. 1970).

Він є постійним прихильником Белфастської футбольної команди Лінфілд, а також Тоттенхем Хотспур та Рейнджерс[16].