Попов Гаврило Харитонович

Гаври́ло Харито́нович Попо́в (рос. Гавриил Харитонович Попов; нар. 31 жовтня 1936, Москва, РРФСР) — радянський економіст і російський політичний та державний діяч. Доктор економічних наук, професор. Один з лідерів демократичного руху в СРСР і Росії кінця 1980-х початку 1990-х років, в подальшому — палкий прихильник Путіна та російського імперіалізму[1]. За політичними поглядами завжди тримався москвофільських проімперських позицій.

Попов Гаврило Харитонович
Народився 31 жовтня 1936(1936-10-31) (85 років)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність політик, економіст, викладач університету
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і Економічний факультет Московського державного університету імені Ломоносоваd
Науковий ступінь доктор економічних наук
Знання мов російська
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Посада мер Москвиd
Партія КПРС і Social Democratic Party of Russiad
Конфесія православна церква
Батько Харитон Гаврилович Попов (1910-2004)
Мати Феодора Георгіївна Ніколаєва (1912-2009)
Нагороди
IMDb ID 4636118

Біографія

За етнічним походженням маріупільський грек, але грецької мови не знає. Батько - Харитон Гаврилович Попов (1910-2004), агроном. Мати - Феодора Георгіївна Ніколаєва (1912-2009), педагог.

В період застою в СРСР 1970-х років — відомий та авторитетний вчений-економіст. Під час періоду «перебудови» — активний реформатор, та політик-демократ. Співзасновник московської «Міжрегіональної групи» депутатів (А. Д. Сахаров, Ю. М. Афанасьєв, Г. Х. Попов, Б. М. Єльцин) в останньому радянському Парламенті — Верховній Раді СРСР. Після цього — голова Московської Ради народних депутатів (1990–1991), перший мер Москви (1991–1992). Після добровільної відставки з посади меру — засновник та президент Московського міжнародного університету.

Після відходу від активної політики писав історичні мемуари, дуже рідко виступав або з'являвся на публіці. Президент Федерації грецьких громад «Понтос» (1989), голова Російського відділення Всесвітньої ліги за свободу і демократію (1991).

Ставлення до цілісності України

26 серпня 1991 прес-секретар президента РРФСР Єльцина Павло Вощанов заявив про можливі територіальні претензії Росії до республік, що виокремлювалися від СРСР. Того ж дня в телеінтерв'ю мер Москви Гаврило Попов назвав «російськими» Крим, Донбас, Харківщину, Одеську область, а також Придністров'я[1].

Влітку 2015 року, під час російської агресії в Україні заявив стосовно порушення Росією норм міжнародного права: рос. «Я это международное право правом считать не хочу»[2].

Реакція на вбивство Нємцова

Цитата Г.Попова:

Єдиною відповіддю на вбивство Нємцова може бути згуртування навколо президента <Путіна>. ...на це убивство треба відповісти тим, щоби активізувати «мовчазну більшість» прихильників Путіна,... необхідноо створювати рух на захист Путіна. ...Це наш президент.[3]

Друковані праці
  • Гавриил Попов. Собрание сочинений в 8 томах. Издательство: Согласие, 2006. - ISBN 5868841131, 5868841174, 5868841182, 5868840984, 5868841085, 5868840763, 5868840682, 586884-1123
  • Гавриил Попов. Три войны Сталина. - М.: Издательство Олимп, 2007. - 192 с. ISBN 5924801365

Посилання

Виноски
  1. Анастасія Кириленко: Г.Х.Попов и имперские притязания. — Каспаров.ру, 4.03.2015
  2. Гавриил Попов: "Запад виноват" (рос.)
  3. Московський комсомолець: Шесть гильз для ВВП. "Ответом на убийство Немцова должно стать сплочение вокруг фигуры Путина"(рос.), 28.03.2015
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.