Портулак городній

Молоде листя і стебла використовують у їжу — сирими та вареними або смаженим. Вони мають злегка кислий і солоний смак і з них готують гострі салати, супи, пюре, приправи до м'ясних страв. Через слизові якості листя портулак підходить для супу.

Портулак — обов'язковий інгредієнт ліванського салату фаттуш[1]. А в Туреччині традиційний салат з йогуртом[2].

На зиму солять і маринують, використовуючи як замінник каперсів. Особливою популярністю зелень портулаку користується з давніх-давен у населення Закавказзя, Середньої Азії, в країнах Середземномор'я.

Портулак використовується як засіб від цинги.

Незважаючи на малий розмір насіння, воно було основним продуктом харчування для австралійських аборигенів. В Австралії смакують підсмаженим насінням портулаку як у нас соняшниковим.[3]

Використовують траву і насіння, в першу чергу проти гельмінтів та як антитоксичний засіб при укусах комах і змій. Листки містять вітаміни, алкалоїди (0,03 %), глікозиди, органічні кислоти, цукри, жири, слизі, білки, мінеральні речовини. Насіння містить жирну олію, до складу якої входять лінолева, пальмітинова і стеаринова кислоти.

Галенові препарати портулаку городнього використовують для підвищення артеріального тиску, посилення роботи серця. У народі свіжий сік застосовують при хворобах очей (кон'юнктивіт, кератит).

Внутрішньо — настій трави портулаку вживають як допоміжний засіб при набряках, хворобах печінки і нирок, як сечогінний засіб, при шигельозі, при розладі нервової системи (особливо для лікування імпотенції у чоловіків). Препаратам портулаку властива також антитоксична дія (використовують при отруєннях).

Зовнішньо — свіжий сік або настій трави портулаку ефективний для загоювання незагоєних ран і пролежнів. Настоянка насіння портулаку на 70 % розчині спирту служить для очищення організму і при псоріазі.

Культурні декоративні сорти портулаку городнього розводять у квітниках, ним прикрашають клумби та газони.

У кормовиробництві використовують як корм для свиней.