Порт Варна

Варна була заснована під ім'ям Одессос як еллінська приморська колонія, і з часів античності досі є центром портової діяльності. У 339 році до н.е. Одессос входить до складу імперії Александра Македонського, а 302 р. до н. е. полководець Кассандра Плейстарх використовує порт, щоб перевести війська в Гераклею Понтійську на березі Малої Азії.

Вважається, що при створенні Одессоса порт розташовувався в районі сучасного підїзду до залізничного вокзалу, будівлі Транспортної поліції та АЗС, так як це місце залишалося незмінним до кінця XIX ст.[1]. До 1369 року Варна є одним з найбільш важливих портів Тирновського царства, яке генуезькі торговці називали Загора. До середини XV століття порт переживає економічні труднощі через військові дії та османську експансію. У періоди затишку та миру торгівля і ремесла відроджуються, а в більшості випадків в порт заходять суди венеціанців і генуезців. Скоро Чорне море перетворюється в замкнуте «турецьке» море, торгових шляхів, що проходять через Варну, стає менше, а порт втрачає поточне значення[2]. Тільки у другій половині XVI століття до Варни приходять торговці з Дубровника та Анкона. Щодо тодішньої атмосфери в порту свідчать очевидці, наприклад, османський мандрівник Евлія Челебі, який побував у Варні в 1656 році:

...Портова торгівля в руках греків, арабів та аджемітів. На морському узбережжі несчисленна кількість заліза, шматків кам'яної солі, бочок, мішків з фореллю та всіх видів будівельних матеріалів. Порт досить жвавий - тисячі возів приїжджають та повертаються. Кожного року 1500 човнів ввозять і вивозять товари по всім морям. Порт віддає митному керівнику ілтізам в розмірі 170 гаманців...

Порт до Визволення Болгарії.

Варна - це величезний скелет Болгарії. Кораблі різної величини можуть кинути тут якір і перезимувати в повній безпеці. Я знайшов тут закріпленими 14-15 велетнів довжиною від 20 до 22 аршинів та багато маленькіх човнів...

— Шарль де Пейсонел, французький дипломат та географ, Шарль де Пейсонел, французький дипломат та географ

Ще століття після цього, у липні 1884 року, Костянтин Йосиф Їречек записував:

Саме місто процвітає. До моря збудований новий скелет з заліза та балок, і це було незаради дорогого будівництва набережної, бо це потребувало багато грошей, але було багато планів. Багато років говорять за переміщення порту з каналом в Девненське озеро, але його рівень трохи вищий і дно досить неглибоке.

Ще століття тому в цій частині Варни море досягає рівня сучасного Будинку транспортних робітників. Звідти починається «Великий скелет» тодішнього порту, який входив в море на глибину 40 метрів. Поруч з ним було побудовано ще один, який називали «Маленький скелет». Окрім місця для роботи, ввечері скелети були місцем для прогулянок, а навколо них були розташовані безліч таверн. Трохи вниз розташований і «Англійський скелет», побудований для потреб англійської торгової компанії «Ллойд». Через те що біля скелетів море дуже неглибоке, кораблі пришвартовуються в кілометрі від берега. Із судів товари перевантажують на великі човни — «мауни», які за допомогою невеликих гребних човнів доставляють їх до берега і там розвантажуються робітниками. Завантаження суден відбувається таким же чином, все це займає багато часу і потребує відповідних погодних умов. Пасажирів доставляють теж човнами. Питання щодо модернізації варненського порту, вочевидь, є болючим у той період. Дослідники Карайотов, Райчевськи, Іванов публікують статистику, згідно якої в 1885 році варненський порт є одним з найбільш важливих в економічному відношенні на Західному узбережжі Чорного моря, невраховуючи тільки порт Бургас.

Обладнання під час будівельних робіт

Аукціон з реконструкції старого варненського порту («Великий скелет») у відповідності з вимогами індустріального століття відбувся 4 лютого 1895 року. Проект засновувався на більш ранніх дослідженнях Чарльза Хартлі, але був дороблений Адольфом Жерардом, який виконав вимірювання місцевості. В кінці 1894 року Жерард, вже в якості інженера-радника уряду, презентував проект, що передбачав будівництво приморського пірсу в напрямку північ-південь, південного пірсу, перпендикулярного першому, набережних стін з насипними валами позаду та збільшення глибини порту. Попередня оцінка будівництва склала 8 290 385 золотих левів. В цю суму не входили кошти, необхідні для закупівлі гідравлічного вапна і цементу, які використовуються при такому будівництві. Вказані матеріали були безпосередньо забезпечені за рахунок уряду, який брав на себе і заробітні плати для керівників. В аукціоні беруть участь іноземні компанії з Гамбурга, Парижу і болгарського товариства «Михайловськи і Хайрабедиян».

Перший вхідний маяк з білим світлом, який мігає через три секунди — в кінці пірсу

Було обрано національну компанію і розпочалося будівництво після того, як була запропонована знижка в 16,5 % від початкової ціни аукціону або 6 922 472 золотих левів. Кам'яний матеріал для окремих об'єктів доставляється з кар'єру «Малик Аладин» (сучасне Єзерово), в 15 км від Варни[4]. Хоча це відносно крихкий матеріал він має властивість тверднути у воді і це робить його відповідним до умов будівництва. Для його транспортування була побудована додаткова лінія, що з'єднувала кар'єр з залізничною лінією Варна — Русе. Для зручності в самому районі порту будуються тимчасові майстерні, склади, канцелярії, ливарне виробництво, установка для приготування цементного розчину, а також спеціальний центр для більш легкого навантаження скельних матеріалів. У будівництві використовуються один 40-тонний плавучий кран, ще два — 5 - і 9-тонні, 90 вагонів, з вантажопыдйомныстю до 15 тонн скельного матеріалу, три локомотива, підйомна машина для штучних блоків, один екскаватор для поглиблення дна порту і багато іншого. У 1897 році Варненський губернатор призначив першого болгарського начальника Варненського порту. Але в 1899 році фірма-підрядник переживає серйозні потрясіння — після двох зимових штормів, які пошкодили плавательний склад та споруди, компанія «Михайловські і Хайрабедиян» майже банкрут. Продовження започнатого будівництва передається нещодавно створеному анонімному акціонерному товариству, в якому головними акціонерами є учасники першого підприємства. З підписанням протоколу засновників починає існування «Акціонерне товариство без імені для будівництва Варненського порту», що зуміло довести проект до успішного завершення в 1906 році. Дані про це зберігаються в архівних файлах, ескізах та планах будівництва щодо умов зведення ангарів, ферм, складів, що були укладені між міністром торгівлі і сільського господарства та акціонерним товариством для будівництва порту. В церемонії відкриття 18 травня 1906 року бере участь особисто князь Фердинанд І, який прибуває на борту болгарського крейсера «Надія». Корабель перерізає трикольорову стрічку, натягнуту між двома пірсами. Ще 23 військових і цивільних парохода з Румунії, Італії, Німеччині, Англії, Австро-Угорщини, Греції, крейсери з Імператорського флоту Московського цартства і більше 300 офіційних гостей долучаються до церемонії відкриття. Подія відзначена 21 салютом з бортів зарубіжних військових пароходів і берегової артилерії[5].

Робітники під час будівництва головного причалу Порту Варни, на задньому плані — частина міста.

Внутрішня частина Порту Варна при будівництві набережних стін і насипів, вид на мис Галата.

Цим періодом датуються і листування щодо будівництва морського каналу, який поєднує море та озеро; ситуаційні плани, надзвичайні ситуації, перехресні профілі та звіти щодо стану будівництва, а також листування на тему будівництва мосту над каналом. У 1907 році відкривають Варненську суднобудівну компанію у вже існуючих двох дерев'яних баржах, що знаходяться у власності Безіменного Акціонерного товариства[6]. Балканські війни покладають кінець прогресуючому торговельному товарообігу, а відчуження Південної Добруджі від Болгарії та наплив біженців з Македонії, Тракії та Добруджі (більш ніж 30 тис. людей) до міста посилює безробіття, бідність та ускладнює нелегке післявоєнне положення жителів.[7] Багато підприємств не витримують післявоєнної економічної кризи та стають банкрутами, що призводить до нової хвилі безробіття. Місто починає швидко губити своє торговельне значення.[8]

У 1938 році, відповідно до Наказу головного управління залізниць і портів, визначено три вантажно-пасажирські лінії, які повинні обслуговувати в Болгарській торгово-пароплавній компанії — приморська, Єгипетська і Західноєвропейська. У 1939 році порти в Болгарії об'єднуються в трьох областях — Варненська узбережна область, Бургаська узбережна область і Дунайська річкова область. Начальник порту Варна стає і главою Варненської узбережної області. Під час Другої світової війни варненський порт є об'єктом указів і вербальних нот збоку Французької республіки, Англійського посольства, Королівства Італії, Німецького посольства, збереглися кореспонденція та повідомлення про мінування морських шляхів, визначення безпечних зон і проведення контролю кораблів під прапорами нейтральних країн. У 1947 році порт було націоналізовано. Після трирічного розширення, 26 січня 1966 року вводять в експлуатацію нові портові споруди, а в 1968 році був побудований новий Морський вокзал з набережними стінами в 0,5 км. З 1974 року Варна має і свій другий порт Варна-захід. У 2011 році Порт «Варна» обробив 9.15 млн тонн вантажів, і за цим показником випередив порт Бургас.

Порт «Варна» має два термінали «Схід» і «Захід», які знаходяться приблизно в 30 км один від одного. Термінал «Схід» розташований на узбережжі Чорного моря, а термінал «Захід» — в найзахіднішій частині Белославського озера. Термінал «Схід» і термінал «Захід» мають по 17 причалів кожен, максимальна глибина на судноплавних місцях досягає 11.50 метрів. В акваторії Порту «Варна» є ще чотири портових комплекси: Петрол; ТЕЦ Єзерово; Леспорт і Поромний комплекс Варна, з ними загальна кількість судноплавних місць досягає 45. Через обробку понад 10 млн тонн вантажу, 2013 рік стає найуспішнішою в історії порту. Більш 50 % усіх водних вантажів (річкових і морських), проходить через Порт «Варна», який позиціонує себе як найбільший порт і контейнерні ворота Болгарії.

Карта Белославського і Варненського озер

• Морський вокзал Варни

• Офіційна сторінка Порту «Варна»