Посада Ячмірська
Посада Ячмірська (пол. Posada Jaćmierska) — село в Польщі, у гміні Заршин Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване в середньому Бескиді. Населення — 531 особа (2011[1]).
Село
Координати 49°36′41″ пн. ш. 22°01′27″ сх. д.
|
Географія
Розташоване на повітовій дорозі № 2045R за 3 км на північ від міста Заршин, за 16 км на північний захід від міста Сянок та за 48 км на південь від міста Ряшів.
Історія
Село знаходилось у смузі лемківських сіл на межі з Малопольщею і тому піддавалось латинізації та полонізації. З 1772 до 1918 року село входило до складу Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).
У 1887 р. в селі було 168 будинків і 911 мешканців (4 грекокатолики, 896 римокатоликів, 11 юдеїв).
У міжвоєнний час село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.
Грекокатолики села належали до парафії Новосільці (з 1930 р. — Буківського деканату), метричні книги велися з 1784 р.[2]
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][3]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 257 | 56 | 175 | 26 |
Жінки | 274 | 60 | 152 | 62 |
Разом | 531 | 116 | 327 | 88 |
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Посада Ячмірська
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини. — Львів: Наклад ААЛ, 1936. — с. 6-7
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
- Posada Jaćmierska (3) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 839. (пол.)