Постель Олександр Борисович
Олександр Борисович По́стель (нар. 1 травня 1904, Одеса — пом. 19 січня 1989, Одеса) — український радянський художник і педагог; член Асоціації революційного мистецтва України з 1924 року[1], Спілки художників СРСР з 1934 року та Спілки художників України. Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1963 року.
| Постель Олександр Борисович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
18 квітня (1 травня) 1904 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 19 січня 1989 (84 роки) | |||
| Одеса, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 СРСР | |||
| Навчання | Одеське художнє училище | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Фраєрман Теофіл Борисович і Заузе Володимир Християнович | |||
| Відомі учні | Штівельман Юхим Вікторович, Безчастнов Ігор Михайлович, Попов Олексій Олексійович, Гороховський Едуард Семенович, Гончаренко Іван Іванович, Кіріазі Федір Григорович, Голембовська Світлана Владиславівна і Біляк Володимир Йосипович | |||
| Член | Асоціація революційного мистецтва України, Спілка художників СРСР і Національна спілка художників України | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 18 квітня [1 травня] 1904 року в місті Одесі (тепер Україна) в багатодітній сім'ї кравця. 1917 року поступив на вечірнє відділення Одеського реального училища[1]. Протягом 1920—1929 років (з перервами) навчався в Одеському художньому інституті (викладачі Теофіл Фраєрман, Володимир Заузе). Протягом 1925—1926 років жив у Москві, співпрацював з видавництвами, браве участь у виставках. 1926 року повернувся до Одеси, де у 1929—1931 роках працював співробітником Одеського художнього музею. Протягом 1931—1941 працював викладачем Одеського художнього училища[1].
Протягом 1941—1945 років жив в Узбецькій РСР, де викладав в евакуйованому в Ташкент Московському архітектурному інституті, працював як живописець, офортист, займався автолітографією, брав участь у виставках, в організації Республіканського художнього училища Узбецької РСР, став його першим директором[1].
1945 року повернувся до Одеси. До 1967 року працював викладачем Одеського художнього училища, потім Одеського будівельного інституту. Доцент з 1947 року, професор з 1966 року[1]. Жив в Одесі в будинку на провулку Гагаріна № 4, квартира 2. Помер в Одесі 19 січня 1989 року.
Творчість
Працював в галузі станкової графіки і живопису. Серед робіт:
- графіка
- «Культхвилина в панчішному цеху» (1935);
- «Комунари» (1935);
- серії:
- «Архітектурні пам'ятки Узбекистану» (1943);
- «Пейзажі Узбекистану» (1942—1945);
- «Одеса» (1946);
- «За читанням» (1952);
- «Пори року» (1956—1960);
- «Одеські пейзажі» (1950—1970; офорт, суха голка);
- «Персики» (1960);
- «Квіти» (1965—1966);
- «Вилкове» (1969);
- живопис
- «Околиці Одеси» (1939);
- «Базарна площа» (1944);
- «Сонце в серпанку» (1948);
- «Чорні баржі» (1950);
- «Сніг зійшов» (1955);
- «Одеса. Новий район» (1963).
Відомий також як ілюстратор книжок і художник кіно.
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1929 року, всесоюзних з 1939 року, зарубіжних з 1937 року, персональні відбулися в Одесі, Кишиневі 1965 року.
Твори художника знаходяться в 47 музеях світу: зокрема в Третьяковській галереї, Державному музеї образотворчих мистецтв імені Олександра Пушкіна, а також в музеях Києва, Львова, Харкова, Ужгорода, Вознесенська, Ташкента, в Одеському художньому музеї, Одеському будинку-музеї імені М. К. Реріха та інших.
Примітки
- Русский пейзаж.(рос.)
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — С. 375.;
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 185.
;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 473. — ISBN 5-88500-042-5.