Придорожне (Сорокинський район)
Придорожне (до 1973 року — хутір Поповка) — село в Україні, у Краснодонському районі Луганської області. Населення становить 277 осіб. Орган місцевого самоврядування — Самсонівська сільська рада.
| село Придорожне | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Краснодонський |
| Рада | Самсонівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA44060050230067450 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1973 |
| Населення | 277 |
| Площа | 7,96 км² |
| Густота населення | 34,8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 94472 |
| Телефонний код | +380 6435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°23′42″ пн. ш. 39°35′42″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
177 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 94472, Луганська обл., Краснодонський р-н, с.Самсонівка, вул.Молодогвардійська,30 |
| Карта | |
  Придорожне | |
 Придорожне | |
| Мапа | |
| |
Назва
Перша назва хутору Поповка, утворено від прізвища землевласника Попова. Сучасна назва утворена від слова «дорога» і прийменника «при-», вибір словосполучення мотивований тим, що через село проходить автодорога Луганськ-Краснодон[1].
Географія
Географічні координати: 48°23' пн. ш. 39°35' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 7,96 км².
Село розташоване у східній частині Донбасу за 3 км від села Самсонівка.
Історія
Село засноване в 1830 році та носило назву Гракове, а потім — село Поповка.
У роки колективізації (1928–1929) родини Раків та Петрушів були розкуркулені. У мешканців села відбирали плуги, корів, лошаки тощо. Люди були змушені їхати в місто і селище Краснодон у пошуках роботи.
У 1932–1933 роках через посуху на полях нічого не вродило, внаслідок чого місцеві жителі сім'ями виїжджали до Ростовської області в село Нанацветай.
У вересні 1941 році село окупували німецькі війська, а у лютому 1943 року було визволено Червоною армією.
1973 року хутору Поповка було надано статус села та перейменовано на Придорожне.
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 277 осіб, з них 32,13% зазначили рідною мову українську, 67,87% — російську[2].
Пам'ятки
- Братська могила радянських воїнів (на в'їзді до села, біля траси Луганськ–Краснодон).
Примітки
Джерела
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 205–206, матеріали О. Є. Яснікова, М. М. Богдан).