Провінція Гогенцоллерн

Провінція Гогенцоллерн (нім. Provinz Hohenzollern, нім. Hohenzollernsche Lande, після 1928: Hohenzollerische Lande) — особлива адміністративна одиниця у Пруссії, офіційно не входила в жодну з провінцій, але мала майже всі провінційні функції.

Гогенцоллерн

нім. Hohenzollernsche Lande
нім. Hohenzollerische Lande

Герб Прапор
Гоггенцолерн в 1930 році
Гоггенцолерн в 1930 році
Земля (після 1871)
Земля (після 1918)
Адм. центр Зігмарінген
Країна   Пруссія (1850-1871)
  Німеччина (1871-1947)
Прусська провінція   Королівство Пруссія
  Держава Пруссія
Населення
 - повне 73 706 осіб (1939)[1]
Площа
 - повна 1142 км²[1]
Дата заснування 1850
Дата ліквідації 1947
Провінція у межах 1871 року
Провінція у межах 1871 року
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Провінція Гогенцоллерн

Провінція включала землі, що перейшли в 1850 році під контроль пруського короля, від колишніх князівств (держав) Гогенцоллерн-Зігмарінген і Гогенцоллерн-Гехінген, що належали молодшій швабській католицькій лінії династії Гогенцоллернів. З 1871 року — частина єдиної Німеччини. Ліквідована у 1947 році. Сьогодні ці території є частиною сучасної Німеччини і повністю розташовані в землі ФРН Баден-Вюртемберг.

Історія

Спадкове поклоніння Фрідріху-Вільгельму IV у Гоггенцолерні 23 серпня 1851
Герб Гоггенцолерна як складової Вільної держави Пруссія

Ще 1695 року князь Фрідріх Вільгельм Гогенцоллерн уклав з Бранденбурзьким домом Гогенцоллернів договір про успадкування, за якою у разі припинення Швабської лінії Гогенцоллернів всі землі мали перейти до Бранденбургу. У ході німецької революції пруські війська для придушення заворушень, які виникли в Гогенцоллерн-Гехингені, зайняли князівство. За договором 1849 року князь Фрідріх-Вільгельм-Константин поступився князівством Пруссії і помер у 1869 році, не залишивши чоловічих нащадків. Тяжке економічне становище викликало революцію і в князівстві Гогенцоллерн-Зігмарінген. Його князь, Карл Гогенцоллерн-Зігмарінген в 1848 році зрікся престолу на користь свого сина Карла Антона Гогенцоллерн-Зігмарінгена, але й той не зміг заспокоїти хвилювань. Князівство було зайняте прусською армією, і 7 грудня 1849 князь поступився ним Пруссії, а сам вступив на прусську службу. Офіційна передача обох князівств під контроль Пруссії відбулася в 1850 році.

Гогенцоллерн в адміністративному плані являв собою один єдиний адміністративний округ Зігмарінген зі столицею в місті Зігмарінген. Округ формально не входив до жодної пруської провінції і був наділений багатьма провінційними функціями. Деякі адміністративні питання регіону обслуговувалися, однак, у розташованій по сусідству Рейнської провінції[2].

У 1925 році у Гогенцоллерні було введено прусське адміністративне поділ на райони, що замінило колишній історичний поділ регіону на управління (обер-амти), що зберігався ще з часів існування князівств.

Повоєнний розвиток

У 1946 році на території, що входила у французьку окупаційну зону Німеччини, була створена земля Вюртемберг-Гогенцоллерн, що об'єднала колишню провінції Гогенцоллерн з частиною Вюртемберга. У 1952 році земля Вюртемберг-Гогенцоллерн увійшла до складу новоствореної землі Баден-Вюртемберг. Після адміністративної реформи 1973 року кордони колишнього Гогенцоллерну були розмиті, і ця територія сьогодні в адміністративному плані більше не є якоюсь самостійною адміністративною одиницею. Тим не менш, основна частина колишнього Гогенцоллерну розташована в сьогоднішніх районах Зігмарінген і Цоллернальб.

Географія та економіка

Територія Гоггенцолерна простягалася вузькою смугою від східних схилів Шварцвальду і річки Неккар за Дунай і до Боденського озера. Регіон вирізнявся гористою місцевістю. Тут було багато металевих руд, гіпсу, кам'яної солі, кам'яного вугілля та торфу. Жителі займалися, головним чином, землеробством і скотарством.

Населення

Статистичні дані

Територія та населення землі Гогенцоллерн у 1900 році[3]:

Адміністративний округ Площа, км² Населення, чол. Кількість управлінь
Округ Зігмарінген 1.142,27 66.780 4

Територія та населення Земель Гогенцоллернів у 1925 році[4]:

Адміністративний округ Площа, км² Населення, чол. Кількість районів
сільських міських
Округ Зігмарінген 1.142 71.840 2 0

Релігійний склад населення в 1925 році: 94,3% - католики; 5,1% - протестанти; 0,04% - інші християнські конфесії; 0,5% - євреї; 0,1% - інші конфесії[4].

Площа та чисельність населення провінції станом на 17 травня 1939 року в межах на 1 січня 1941 року та кількість районів на 1 січня 1941 року[5]:

Адміністративний округ Площа, км2 населення, чол. Кількість районів
сільських міських
Округ Зігмарінген 1.142,26 73.706 2 0

Міське та сільське населення

Розподіл населення за різними типами населених пунктів залежно від їх величини за загальною кількістю жителів, згідно з даними перепису населення 1925 року та станом на 17 травня 1939 року:

Рік Доля населення за категоріями населених пунктів за кількістю жителів
менше 2.000 мешканців 2.000 — 100.000 жителів більше 100.000 мешканців
1925 82,6% 17,4% 0,0%
1939 76,2% 23,8% 0,0%

Найбільшими містами провінції Гогенцоллерн були (за даними 1925)[4]:

Обер-президенти

Оскільки Гогенцоллерн був самостійною провінцією, то тут існували посади обер-президента, як і в інших провінціях. Проте президенти уряду (нім. Regierungspräsident) округа Зигмарінген мали більш широкий спектр повноважень, ніж президенти урядів інших прусських округів, і в багатьох питаннях були прирівняні до обер-президентів прусських провінцій.

Герб провінції Гогенцоллерн
Роки Президент уряду округу Партія
1850-1850 Адольф фон Шпігель-Борлінгхаузен
1850-1851 Антон фон Залвюрк
1851-1852 Людвіг Віктор фон Віллерс
1853-1859 Рудольф фон Зюдов
1859-1862 Карл Теодор Зайдель
1862-1864 Герман фон Граф
1864-1874 Роберт фон Блюменталь
1874-1887 Герман фон Граф
1887-1893 Адольф Франк фон Фюрстенверт
1894-1898 Франц фон Шварц
1898-1899 Карл Фрідріх фон Ерцен
1899-1919 Франц фон Брюл
1919-1926 Еміль Бельцер Центр
1926-1931 Альфонс Шерер
1931-1933 Генріх Бранд Центр
1933-1940 Карл Сімонс
1940-1941 Герман Дарзен
1941-1942 Ганс Пісберген
1942-1945 Вільгельм Дрейєр

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.