Продивус Володимир Степанович

Народився в родині шахтаря. У 1963 році сім'я Продивусів переїхала до України в містечко Новий Буг Миколаївської області, а згодом — на Вінниччину. З 1977 року проживає у Вінниці.

Рано залишився без батька. Разом з братом стали годувальниками сім'ї, заробляли гроші на ліки та лікування мами — інваліда першої групи. Після автомобільної аварії мама не вставала з ліжка. Володимир піклувався про неї до останніх днів.

Записався до секції боксу, став чемпіоном області. Дворазовий чемпіон України, переможець Спартакіади України, 5 разів брав участь у чемпіонатах СРСР, виборов «бронзу» на Кубку Радянського Союзу і був серед кандидатів до збірної СРСР з боксу.

У 1986 році закінчив факультет фізичного виховання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Пізніше — Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю «фінанси», Міжрегіональну академію управління персоналом (присвоєно кваліфікацію «магістр психології») та Українську академію державного управління при Президентові України (присвоєно кваліфікацію «магістр державного управління»).

Кар'єру розпочав як тренер із боксу у одній із шкіл Вінниці. Служив у Радянській Армії з 1986 до 1988 року.[9]

У 1988 році став комерційним директором у виробничій організації «Буковина», де пропрацював три роки.[2][3]

Пов'язаний із кримінальними угрупуваннями наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років, про що писали різні ЗМІ. Прізвище Продивуса фігурує у книжці Миколи Мельниченка, який відомий касетним скандалом.[10]

Працював на керівних посадах кількох компаній, більшість з яких сьогодні складає кістяк бізнес групи «Прем'єр-фінанс». Також став акціонером найбільшої в Україні мостобудівної компанії «Мостобуд» і був обраний головою наглядової ради цього акціонерного товариства. Сьогодні компанії довіряють будівництво найвідповідальніших стратегічних об'єктів, серед яких масштабні позакласні мостові споруди в Запоріжжі, Подільсько-Воскресенський мостовий перехід у Києві, реконструкція мосту Патона у Києві.

У 2002 році балотувався до Верховної ради України як самовисуванець у виборчому окрузі № 11, Вінницька область. В окрузі посів 2-е місце, набравши 17 % голосів (переміг Віктор Антемюк, 28 %)[11].

Голова Ради директорів корпорації «Прем'єр-Фінанс», що об'єднує 30 підприємств Вінницької області з харчової та переробної галузі промисловості, торгівлі та побутового обслуговування, фармації та юриспруденції. До складу корпорації входять такі підприємства як ВАТ «Вінницямолоко», ВАТ «Муровано-Куриловецький завод мінеральної води „Регіна“», ВАТ «Вендичанський комбінат хлібопродуктів», ЗАТ «Вінницький універмаг», ВАТ «Вінницяфармація», ЗАТ «Акцент» оптовий ринок «Привокзальний», готельний комплекс «Південний Буг» та інші підприємства Вінниччини[12][13].

Володимир Продивус — президент Федерації боксу України з 2008 року.[14] Активно популяризує цей виду спорту в Україні та вітчизняних спортсменів за кордоном.[14] Вкладає особисті кошти у розвиток боксу[15], зокрема оплачує виїзди і тренування наших боксерів у найкращих зарубіжних центрах.

Колишній голова Вінницької обласної федерації футболу, активно підтримує розвиток футболу на Вінниччині, з липня 2004 є почесним президентом ФК «Нива», спонсором виступів команди КВК «Вінницькі перці», яка перемогла у вищій Українській лізі і виборола путівку в Юрмалу. У союзі з видатними науковцями-педагогами впроваджує і фінансує програму допомоги обдарованим дітям^{[джерело?]}. Член президії Міжнародної громадської організація «Україна—Польща—Німеччина». Член Президії Товариства «Вінничани у Києві».

Восени 2020 року висловив підтримку генеральному секретарю Федерації боксу Росії Умару Кремльову на виборах президента Міжнародної федерації аматорського боксу (AIBA)[16] Він також написав лист-звернення, у якому закликав представника Росії балотуватися на пост президента AIBA. У цьому листі він називав Кремльова «другом» та «найкращим кандидатом»[17].

Один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події Волинської трагедії 1942—1944 років.[18] Цей вчинок Народних депутатів України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду.[19]

Голосував за Диктаторські закони 16 січня 2014 року.[20]

• Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні[21]
• Орден «За заслуги» III ст. (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України[22][23]
• Заслужений будівельник України
• орден «За розбудову України» імені Михайла Грушевського IV ступеня, Хрест пошани «За відродження України» II ступеня, орденський знак «Слава на вірність Вітчизні» II ступеня, орден Святого Рівноапостольного князя Володимира III ступеня РПЦвУ.

• Вебсторінка Володимира Продивуса
• Дані на сторінці вболівальників «Ниви» (Вінниця) (рос.)
• Офіційний сайт Володимира Продивуса