Протигрибкові засоби

Протигрибкові засоби лікарські препарати, які застосовують для лікування грибкових захворювань мікозів.

Протигрибкові засоби зовнішнього застосування у вигляді мазей, розчинів тощо спричинюють відшарування ураженого епідермісу шкіри, видалення волосся та нігтів, уражених грибом, наприклад, препарати саліцилової, молочної кислот, епілін, оніхолізин тощо, або пригнічення росту грибів наприклад, аміказол, цинкундан, нітрофунгін та інші. Протигрибкові засоби загальної дії призводять до загибелі або уповільнення розмноження грибів при прийманні всередину (гризеофульвін, ністатин, леворин) або внутрішньовенному введенні (амфотерицин В).

Класифікація

Протигрибкові засоби поділяють за місцем дії, на:

  • місцеві
  • загальні (системні, генералізовані)

Також, існує кілька хімічних класифікацій[1][2], проте, єдиної офіційної класифікації станом на 2021 не було.

Класи (хімічних сполук):

  • Азоли
  • Аліламіни
  • Ехінокандини
  • Тіазоли
  • Імідазоли
  • Триазоли
  • Тритерпеноїди
  • інші

АТХ

D01 ПРОТИГРИБКОВІ ПРЕПАРАТИ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ В ДЕРМАТОЛОГІЇ[3]

Див. також

Примітки

Джерела

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.