Південно-Східна Українська Автономна Республіка

26 листопада 2004 року сесія Луганської обласної ради ухвалила рішення про створення Автономної Південно-Східної Української Республіки. Депутати заявили про закриття зовнішніх кордонів і звернулися по допомогу до президента РФ Володимира Путіна. У відповідь на це, Міністр юстиції України Олександр Лавринович запевнив, що адміністративно-територіальний устрій України визначається Конституцією, тож Україна є унітарною державою, а її територія в рамках чинного кордону є цілісною і недоторканною.[3] Цього ж дня громада прихильників Віктора Януковича в Одеській області на чолі з Русланом Боделаном, міським головою Одеси, проголосила резолюцію з вимогою визнання міста Одеси й усієї Одеської області самоврядною територією «Новоросійський край».[4] Наступного дня позачергова сесія ради Харківської області зосередила всю владу в руках губернатора Євгена Кушнарьова[3], створила виконавчі комітети обласної й районних рад та надала їм повноваження органів державної влади. Сесія зобов'язала обласні управління Держскарбниці й Нацбанку призупинити перерахування коштів до держбюджету. Представникові Харківського виконкому Євгенові Кушнарьову доручено вести координацію дій із ВР АРК та радами Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської, Одеської, Херсонської й Миколаївської областей, міськрадою Севастополя. За умови подальшого «загострення ситуації» Євген Кушнарьов мав би координувати свої дії з цими областями задля створення Південно-Східної автономії.[5]

28 листопада в Сєвєродонецьку прихильники Януковича провели так званий «Всеукраїнський з'їзд народних депутатів і депутатів місцевих рад», на якому визнали легітимним обрання Віктора Януковича на посаду президента України, а у випадку обрання на цю посаду Віктора Ющенка вирішено наполягати на проведенні референдуму щодо зміни адміністративно-територіального устрою України[6]. Серед делегатів звучали заклики створити підрозділи самооборони й проголосити державу зі столицею в Харкові. Сам Віктор Янукович у своєму виступі закликав не вдаватися до радикальних дій і наголосив: «як тільки проллється крапля крові, ми не зупинимо цей потік. Це буде на совісті тих, хто спровокував цю ситуацію» (хоча це не завадило йому десятьма роками пізніше почати розстріл Майдану).[7]

Одним із гасел, під якими в третьому турі виборів Віктора Ющенка обрали Президентом України, було засудження тих, хто зазіхнув на територіальну цілісність України (в першу чергу, Луганська рада). Проти Євгена Кушнарьова й Олександра Єфремова порушили карні справи за частиною 2, статті 110 Карного кодексу України за «посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»[8], та жодних вироків винесено не було. Учасника з'їзду Бориса Колеснікова, на той час голову Донецької облради, Віктор Ющенко згодом навіть нагородив орденом «За заслуги».[9]

• Помаранчева революція
• Вибори Президента України 2004
• Донецько-Криворізька Радянська Республіка