Північне Косово

Північне Косово займає повністю три північних громади краю: Лепосавич, Звечан і Зубін-Поток, а також порівняно невелику частина громади Косовська-Митровиця за північним берегом річки Ібар. Місто Косовська Митровиця також розділене на сербську і албанську частини по річці Ібар. Північне Косово охоплює близько 1200 км² або 11,1 % площі краю. Завдяки своєму кордону з Сербією, Північне Косово не відноситься до численних сербських анклавів у Косові.

Північне Косово багате мінеральними ресурсами, в ньому розташований гірничодобувний комплекс Трепча.

Етнічний склад населення Косова: синій — албанці, рожевий — серби.

Ще до війни на Балканах 1999 року в північній частині Косова проживали переважно серби зі значною албанською меншиною і невеликими мусульманськими (горанці та інші слов'яни-мусульмани), циганськими і турецькими меншинами. За югославської перепису 1991 року чисельність населення в муніципалітетах Лепосавич, Звечан і Зубін-Поток становила близько 35 тисяч осіб, з яких 84,9 % становили серби, 11,1 % албанці і 3,9 % решта[3], хоча Статистичне управління Косова оцінює результати цього перепису, як «сумнівні», враховуючи, що більшість албанців бойкотували його.

Муніципалітет Косовська-Митровиця, і зокрема його адміністративний центр з прилеглими селами, був населений переважно албанцями.[4]

Військова операція НАТО та етнічні чистки по відношенню до сербів в інших частинах Косова під час війни призвели до того, що чисельність сербів в цілому по Косову скоротилася до менш ніж 5 %. Частина сербських біженців влаштувалася в Північному Косові, значно збільшивши частку сербського населення регіону. В 2006 році, за оцінками ОБСЄ, чисельність населення муніципалітетів Лепосавич, Звечан і Зубін-Поток становила приблизно 46000 осіб, з яких 95,5 % становили серби, 3 % албанці і 1,5 % інші. Косовська-Митровиця була розділена між сербами і албанцями наприкінці війни по річці Ібар. На півночі Косовська-Митровиці в даний час проживає близько 17 тисяч сербів і 3000 представників інших меншин. Більшість циган змістилося на північ, у той час як невелика кількість турків і горанців, які раніше жили по обидва боки річки на південь. ОБСЄ, однак, не вдалося точно оцінити чисельність населення муніципалітету та його національний склад.

Відповідно до цих цифр в Північному Косові проживають приблизно 66 тисяч чоловік, з яких трохи більше 95 % — етнічні серби. За оцінками влади Косова, загальна кількість косовських сербів становить 112 700 осіб, з яких близько 54 % ​​- жителі Північного Косова.

Трепча

Економіка регіону була зруйнована в результаті війни. У Косовській-Митровиці до 2006 року рівень безробіття досяг 77 %. Найбільшим роботодавцем раніше був гірничодобувний комплекс Трепча (алб.) в Звечані, на якому були працевлаштовані 4000 чоловік. Тим не менш, він був закритий у серпні 2000 року у зв'язку з серйозним забрудненням навколишнього середовища. Економічна ситуація значно погіршилася в останні роки через відсутність капітальних інвестицій, що посилюється невизначеністю, викликаною політичною суперечкою з приводу майбутнього регіону. У Північному Косові використовується сербська національна валюта — сербський динар, а не євро — валюта Республіки Косово.[3][4]

У січні 2010 року албанська влада Республіки Косово заявила про плани щодо створення в Північному Косові муніципалітету Північна Митровиця.[5]

20 червня 2012 року уряд Республіки Косово призначило Адріяну Ходжич главою адміністративної канцелярії в північній частині Косовська-Митровиці. Керівник канцелярії наділяється такими ж повноваженнями, як і глави косовських муніципалітетів. У канцелярії працюватимуть 80 чоловік, а її річний бюджет складе 4 мільйони євро.[6]

22 червня 2012 року опозиціонери закидали будівлю уряду Республіки Косово помідорами на знак протесту проти можливих поступок на переговорах з Сербією. У той же самий час прем'єр-міністр Хашим Тачі проводив переговори зі спецпосланцем ЄС Робертом Купером. «Ми продовжимо наші протести, бо люди в уряді готові продати північ Косова, надавши йому статус автономії. Це знищить суверенітет нашої країни», — заявив опозиційний депутат парламенту Косова Глаук Коньюфка. Члени радикальної Партії самовизначення закликають припинити консультації щодо нормалізації відносин з Сербією і зажадати від останньої вибачень за злочини, вчинені під час Балканської війни.[7]

5 липня 2012 року у Франкфурті віце-прем'єр уряду Косово Беджет Паколлі запропонував створити вільну економічну зону на півночі Косово. 18 грудня джерела в уряді Сербії повідомили, що Белград буде домагатися для Північного Косова автономії за аналогією з автономією боснійської Республіки Сербської. За даними ЗМІ, документ вже схвалений президентом і урядом і буде найближчим часом переданий для вивчення парламентськими фракціями і косовськими сербам. Представник косовських сербів, голова скупщини сербських громад Косова і Метохії, Марко Якшич заявив з цього приводу: "Мені здається, що автор цього плану — НЕ Томіслав Ніколіч, а країни "великої п'ятірки «, тобто Франція, Німеччина, Велика Британія, Італія і США. У кожному разі якщо Північне Косово стане чимось на зразок Республіки Сербської, то центральна влада у сербів буде в Приштині, а не в Белграді. А це фактично означає визнання незалежності Косова (…) а це означає цілковиту зраду державних і національних інтересів Сербії.»[8][9][10]

Наприкінці грудня 2012 року влада Сербії запропонувала створити на півночі Косова так зване Автономне співтовариство сербських муніципалітетів (або, за іншими джерелами, Автономне об'єднання сербських общин). Нова автономія може отримати свої прапор, герб і гімн, матиме двопалатний парламент (палата регіонів і палата громадян) і виконавчу раду. Влада автономії буде мати повноваження в галузях освіти, охорони здоров'я, економічної політики, торгівлі, телекомунікацій, управління поліцією і багатьох інших. Регулювання деяких з цих сфер може бути організовано за прикладом іспанської автономної області Каталонія. Поряд з громадами півночі Косово в автономію повинні увійти громади Грачаніца, Штрпце та інші, маленькі анклави повинні отримати спеціальний статус.[11][12] «Платформа», яку погодив сербський уряд і президент, має бути схвалена парламентом в найближчому майбутньому. 25 грудня представники сербських громад Косово (101 від півночі і 21 від півдня Косова) обговорили і підтримали запропоновану сербським урядом «платформу».[13]

Підписана навесні 2013 року Брюссельська угода передбачає створення Союзу сербських общин'. Президент Косова Атіфете Ях'яґа пояснила в інтерв'ю косовському телебаченню, що «Союз сербських общин, як частина Брюссельської угоди, не приносить сербам автономію, а лише регулює відносини між громадами». «Це не політично-територіальна автономія і не другий чи третій рівень влади», — заявила Ях'яґа.[14]

14 і 15 лютого 2012 року в Північному Косові пройшов референдум. На питання «визнаєте ви органи влади так званої Республіки Косово?» 99,74 % проголосували відповіли негативно. «Так» проголосували лише 69 осіб. До участі до голосування були допущені 35,5 тис. виборців, явка склала 75,28 %[15]. Керівництва Республіки Косово і Сербії засудили дії влади Північного Косова. «Проведення референдуму демонструє хворобливі амбіції та територіальні претензії Сербії щодо Косова», — підкреслюється в заяві уряду Республіки Косово. «Ця ініціатива підриває потенціал нашої держави і не відповідає інтересам косовських сербів. Таким чином вони дистанціюються від держави і захисту законних інтересів сербського населення в Косово і Метохії», — заявив президент Сербії Борис Тадіч. Голова муніципалітету Косовська-Митровиця Крстмір Пантич визнав, що референдум не матиме юридичних наслідків, оскільки по сербській конституції край Косово і Метохія і без того є частиною Сербії. «Ми послали міжнародному співтовариству ясний сигнал, що очікуємо зменшення тиску на північну частину краю і що міжнародне співтовариство має змінити свій підхід до вирішення тої безлічі проблем, які є тут», — заявив Пантич.[16]

13 січня 2013 року парламент Сербії підтримав розроблений президентом Ніколичем план по створенню сербської автономії на півночі Косова. За ухвалення документа проголосували 175 з 250 депутатів Народної скупщини.[17]

Після тривалих переговорів, які йшли на тлі мітингів і зіткнень на півночі Косова[18], 19 квітня Івіца Дачич і Хашим Тачі уклали в Брюсселі угоду про нормалізацію відносин. Угода надає певні повноваження косовським сербам всередині інститутів Республіки Косово. Поліцейські підрозділи сербської частини Косово повинні бути повністю інтегровані в єдину косовську службу. Командувати регіональним поліцейським управлінням, яке візьме під контроль чотири сербські громади, стане косовський серб. Судові органи північного Косово будуть інтегровані в косовські і стануть діяти за косовськими законам. У сербській частині міста Косовська-Митровиця буде заснований окружний суд із сербських представників, що підкоряються Приштині. Питання про перебування сил безпеки Республіки Косово у сербській півночі не було вирішено остаточно, існує усна домовленість, що допуск цих сил в Північне Косово потрібно буде погоджувати з НАТО і можна дозволяти тільки в разі катаклізмів. Фактично угода підтверджує незалежність Республіки Косово.[19][20]

До кінця квітня угода була ратифікована парламентами Сербії та Косова.

Вибори до місцевих органів влади

Нейтральна символіка, що застосовувалася на виборах

3 листопада 2013 в Республіці Косово відбулися місцеві вибори. Вперше вони проходили одночасно на всій заявленій території республіки, включаючи Північне Косово, і підтримувалися владою Сербії, яким за це було обіцяно розпочати переговори про вступ до Європейського Союзу.[21] Організацією виборів займалася ЦВК Косово, а самі вибори проходили за законами республіки, через що з боку ряду сербських опозиційних політичних сил звучали заклики бойкотувати голосування. За прогнозами у бойкоті могли взяти участь близько 90 % населення Північного Косова.[22] При середній явці по Косово в 45,72 % явка на виборах на півночі Косова склала 15 %, в тому числі в Косовській-Митровиці — 7,09 %. В Північній Косовській-Митровиці на трьох дільницях були призначені повторні вибори.[23] В них взяли участь трохи більше 20 % виборців.[24]