Піддубне (Червоноградський район)

Село Піддубне в часі Першої світової війни

На 1.01.1939 в селі проживали 1250 мешканців, з них 1075 українців-грекокатоликів, 140 українців-римокатоликів, 15 євреїв і 20 поляків[1]. Місцева греко-католицька парафія належала до Угнівського деканату Перемишльської єпархії. Село входило до ґміни Вєжбіца Равського повіту Львівського воєводства Польської республіки. Після анексії СРСР Західної України в 1939 році село включене до Угнівського району Львівської області.

Роман Афтаназі у своїй праці про Резиденції писав: Poddębce (ukr. Піддубне lub Піддубці, Poddubne), tak te której cerkiew podziwiamy z Wierzbicy. Budowe dworu datowano na pierwszą połowę XVIII wieku. Przed wojną istniały w nim piwnice, których część była już wtedy zawalona. Według opowieści miejscowych zawalony loch miał łączyć się z kościołem w Uhnowie (ok 2 km) i dawać schronienie mieszkańcom, o pierwotnej częściowo obronnej formie dworu mogły świadczyć resztki metrowych murów i nawet po przebudowie pomieszczenia miały po ponad 3.5 metra wysokości. Cały teren mieścił się na terenie kilkuhektarowego parku.

Dworek ten, od połowy XIX wieku wraz z wsią kolejno należał do Rosnowskich (Felicjana, dziedzica Cieszanowa i Tartakowa), następnie poprzez ślub córki przeszła w posiadanie Lanckorońskich, ponownie poprzez ślub córki Lanckorońskich, weszły w posiadanie Urbańskich. Prawa własności przeszły na córkę Urbańskich, która sprzedała majątek Marii Ederowej ze Stanków, której prawa przeszły na jej cztery córki. Majątkiem zarządzał do wojny zięć Marii, Adam Wędrychowski (21 X 1895 - помер у таборі V 1945)".

Помилково у своїх працях Роман Афтаназі зазначає власника місцевості як «Феліціана Росновського». Такого представника родини не існувало, і згадка Романом Афтаназі у статтях про Піддубне та Тартаків «Феліціана Росновського» слід вважати помилкою автора. Насправді ім'я представника родини Росновських, власника цієї місцевості — Францішек Ксаверій Росновський (1796—1877), син Миколая Роха Росновського (нар. 1767) та Людвіки з Урбанських Росновської (1768-1845).

Від Росновських маєток переходить у спадкування до князів Лянцкоронських з Тартакова, остання власниця з цієї родини — Марія Урбанська (дочка Яна Урбанського та Стефанії Лянцкоронської). Вона продає маєток наприкінці 1930-х років, як зазначає Афтаназі, але існують припущення, що це відбулось або в 1912-1914 роках або в ближче до 1919 року Марії Едер, вдові (її чоловіком був Мирослав Едер)[2], але маєтком управляє зять Адам Вендруховський до початку війни, одружений з Михайлиною Едер (17 IX 1902 - 15 XI 1977 Краків), дочкою Марії.

Попередня дерев’яна церква постала коштом дідички Ґабрієли Добєцької у 1722 p., як свідчив напис на одвірку. У 1908 р. на її місці споруджено існуючу муровану, хрещату в плані, одноверху церкву, циліндричний світловий барабан середхрестя якої вкритий сферичною банею з ліхтарем і маківкою. У 1946 р. все українське населення було виселене польською владою, а церква зачинена. Мешканці повернулися у 1952 p., але церкву відкрили щойно у 1989 р.[3]

• Poddubce, rus. Piddubci, Jozefinendorf // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 372. (пол.)

• Погода в селі Піддубне