Пікоплано

Пікопла́но[4] (Rhynchocyclus) — рід горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Представники цього роду мешкають в Мексиці, Центральній і Південній Америці[5] .

?
Пікоплано

Пікоплано оливковий (Rhynchocyclus olivaceus)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Рід: Пікоплано (Rhynchocyclus)
Cabanis & Heine, 1859[1]
Види
Синоніми
Cyclorhynchus Sundevall, 1836[2]
Craspedoprion Hartert, 1902[3]
Посилання
Вікісховище: Zimmerius
Віківиди: Zimmerius
ITIS: 558184
NCBI: 360247

Опис

Пікоплано — дрібні птахи, середня довжина яких становить 13,5-17 см, а вага 14-26,5. Вони мають відносно великі голови, широкі, сплющені дзьоби, їхнє забарвлення переважно тьмяно-оливкове. Пікоплано живуть в густих вологих тропічних лісах. Їм притаманні великі, закриті, грушоподібні гнізда з входом, направленим донизу.

Таксономія і систематика

Молекулярно-генетичне дослідження, проведене Телло та іншими в 2009 році дозволило дослідникам краще зрозуміти філогенію родини тиранових. Згідно із запропонованою ними класифікацією, рід Пікоплано (Rhynchocyclus) належить до родини Пікопланові (Rhynchocyclidae) і підродини Пікопланних (Rhynchocyclinae). До цієї підродини систематики відносять також рід Мухоїд (Tolmomyias)[6][7]. Однак більшість систематиків не визнає цієї класифікації[8].

Види

Виділяють чотири види:[9]

Етимологія

Наукова назва роду Rhynchocyclus походить від анаграми наукової назви роду Cyclorhynchus Sundevall, 1836, яка в свою чергу походить від сполучення слів дав.-гр. ῥυγχος — дзьоб і κυκλος — щит.[11]

Примітки
  1. J. Cabanis & F. Heine: Museum Heineanum: Verzeichniss der ornithologischen Sammlung des Oberamtmann Ferdinand Heine, auf Gut St. Burchard vor Halberstadt. Wyd. In Commission bei R. Frantz. Cz. 2: Schreivögel. Halberstadt: 1859–1860, s. 56.
  2. C.J. Sundevall. Ornithologiskt System. „Kungl. Svenska Vetenskapsakademiens Handlingar”. 23, s. 83, 1835.
  3. E. Hartert. Some further notes on the birds north-west Ecuador. „Novitates Zoologicae”. 9, s. 609, 1902.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. D.W. Winkler, S.M. Billerman & I.J. Lovette: Tyrant Flycatchers (Tyrannidae), version 1.0. W: S.M. Billerman, B.K. Keeney, P.G. Rodewald & T.S. Schulenberg (red.): Birds of the World. Ithaca, NY: Cornell Lab of Ornithology, 2021. DOI:10.2173/bow.tyrann2.01. [dostęp 2021-03-17]. (необхідна підписка)
  6. Tello, J.G.; Moyle, R.G.; Marchese, D.J.; Cracraft, J. (2009). Phylogeny and phylogenetic classification of the tyrant flycatchers, cotingas, manakins, and their allies (Aves: Tyrannides). Cladistics 25 (5): 429–467. doi:10.1111/j.1096-0031.2009.00254.x.
  7. Ohlson, J.I.; Irestedt, M.; Ericson, P.G.P.; Fjeldså, J. (2013). Phylogeny and classification of the New World suboscines (Aves, Passeriformes). Zootaxa 3613 (1): 1–35. PMID 24698900. doi:10.11646/zootaxa.3613.1.1.
  8. Part 8. Suboscine Passeriformes, C (Tyrannidae to Tityridae) Ver Nota 1 en Tyrannidae. En A Classification of the Bird Species of South America - South American Classification Committee - American Ornithologists' Union. En inglés. Consultada el 23 de septiembre de 2015.
  9. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 лютого 2022.
  10. Carlynne C. Simões, Pablo Vieira Cerqueira, Pedro Peloso, Alexandre Aleixo. Integrative taxonomy of Flatbill Flycatchers (Tyrannidae) reveals a new species from the Amazonian lowlands // Zoologica Scripta. — 2022. — Вип. 51. — № 1. — С. 41–57. — DOI:10.1111/zsc.12519.
  11. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 335. ISBN 978-1-4081-2501-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.