Піренейська війна

Піренейська війна — конфлікт на території Іберійського півострова в ході Наполеонівських війн. Союз Іспанії, Португалії та Англії бився проти Наполеонівської Французької імперії. Іноді вживається й інша назва цієї війни війна за незалежність Іспанії (ісп. Guerra de la Independencia Española). У радянській історіографії війну іноді називають Іспанською революцією 1808–1814. Війна тривала з 1808, з моменту зайняття французами Іспанії й до 1814 — поразки Франції.

Піренейська війна
Наполеонівські війни
2 травня 1808 року, битва з Мамелюками, Гойя (1814).

2 травня 1808 року, битва з Мамелюками, Гойя (1814).
Дата: 2 травня 1808 (або 27 жовтня 1807[1]) – 17 квітня 1814[2]
Місце: Іспанія, Португалія
Результат: Перемога англійців та їхніх союзників, Віденський конгрес (1814-1815)
Сторони
Іспанія
Португалія
Велика Британія
Франція
Польські легіони

Статистика

Країни Населення 1808 Військ Солдати вбиті, померлі від поранень, зниклі безвісти Солдати, що померли від хвороб Поранені
Велика Британія11 600 00061 5118 88924 93019 300
Іспанія11 800 000192 000[3]62 000238 000
Португалія2 960 000200 00010 00040 000
Разом26 360 000453 511 80 889 302 930
Франція29 150 000162 200[4]76 800250 000195 700
Союзники Франції (в основному поляки)14 30050 00041 500
Разом29 150 000162 200 91 100 300 000237 200
Разом55 510 000 615 711171 989 602 930

Передумови

Результати протистояння

Визвольна боротьба в Іспанії стала однією з перших національних війн й однією з перших появ великих партизанських рухів. Хоч за часів французької окупації французи знищили іспанську адміністрацію, яка розкололась на провінційні хунти1810 році відроджений національний уряд закріпився в Кадісі) та виявилась нездатною набирати, навчати, чи забезпечувати функціональну армію, однак нездатність Наполеона заспокоїти народ Іспанії дозволила іспанським, британським і португальським силам залишатись у Португалії та набридати французьким військам на кордонах, а іспанським партизанам знищувати окупантів у самій Іспанії. Діючи узгоджено, регулярні й нерегулярні сили союзників попередили підкорення повсталих іспанських провінцій.

Роки боїв в Іспанії поступово виснажили Наполеона та його Велику Армію. Хоча французькі війська нерідко перемагали у бою, їхні лінії сполучення були часто перерізані партизанськими загонами, що ускладнювало бойові дії. Хоч французи й розбили іспанську армію та відсунули її до кордонів, вона не була знищена й продовжувала битись. У 1812 році, коли Франція серйозно послабшала під час вторгнення Наполеона до Росії, об'єднані союзні армії під командуванням Артура Веллслі почали просуватись углиб Іспанії. Звільнивши Мадрид, вони переслідували маршала Сульта з його деморалізованою армією під час його відходу через Піренеї до Франції упродовж зими 1813 року.

Війна та революція проти окупантів призвела до прийняття Конституції Іспанії 1812 року, яка у подальшому стала наріжним каменем європейського лібералізму. Тягар війни знищив соціальну та економічну базу Іспанії й Португалії, відкривши шлях до епохи соціального безладдя, політичної нестабільності й економічного застою. Спустошувальні громадянські війни між ліберальними й абсолютистськими фракціями, початок яким поклали загони, що пройшли підготовку на цій війні, тривали в Іберії аж до 1850-их років. Криза, спричинена потрясіннями від вторгнення й революції, сприяла набуттю незалежності більшістю колоній Іспанії в Америці та відокремленню Бразилії від Португалії.

Примітки

  1. Glover, p. 45. Деякі історики вважають франко-іспанське вторгнення до Португалії початком війни.
  2. Glover, p 335. Перемир’я між Францією та Шостою коаліцією.
  3. Тут вказано чисельність іспанської армії на момент вторгнення до Іспанії французьких військ. Чисельність іспанських військ до завершення війни зросла до 300 000 солдат.
  4. Тут вказано чисельність французької армії на момент вторгнення до Іспанії. Число французьких солдат в Іспанії весь час зростало. Так у 1810 році було 325 000, а у липні 1811 року в Іспанії було 355 000 французьких солдат. Три чверті усіх наполеонівських військ в Іспанії було спрямовано на боротьбу з партизанами й лише одна чверть — на війну з регулярною іспансько-англійською армією. На момент вторгнення до Російської імперії Наполеон був змушений тримати в Іспанії 400 000 своїх солдат, що дуже полегшило долю російських військ.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.