Піцул Віктор Петрович

Ві́ктор Петро́вич Піцул (нар. 22 червня 1990, м. Чернівці, Українська РСР пом. 17 червня 2014, сел. Металіст, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, десантник, старший солдат Збройних сил України.

Піцул Віктор Петрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 22 червня 1990(1990-06-22)
Чернівці
Смерть 17 червня 2014(2014-06-17) (23 роки)
Металіст, Луганська область
(загиблий у бою)
Поховання Чернівці
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
 80 ОАеМБр (87 ОАеМБ — 3 БТГр)
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Віктор Піцул народився 1990 року в місті Чернівці у родині робітників, зростав разом із молодшим братом. Дитинство провів у селі Шубранець Заставнівського району, де і пішов у перший клас. А на наступний рік вже навчався в загальноосвітній школі № 18 міста Чернівці. Захоплювався футболом та електронікою. Після закінчення 11 класів школи вступив до Чернівецького індустріального технікуму, де здобув фах електрика-монтера.

У 2010—2011 проходив строкову військову службу у Повітряних Силах Збройних Сил України в Одеській області.

Після армії працював електриком у комунальному підприємстві «Чернівціміськліфт» міста Чернівці. Займався пауерліфтингом, мав 1-й спортивний розряд. Мріяв стати інженером-конструктором.

Під час Революції Гідності разом із братом по вихідних виходив на Чернівецький Євромайдан.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України у квітні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України.

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 2-го відділення 2-ї аеромобільної роти 87-го окремого аеромобільного батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади, в/ч А2582, м. Чернівці (колишній 300-й полк). Спочатку перебував у військовій частині, та на полігоні в Сторожинці. З 9 травня 2014 брав участь в антитерористичній операції на сході України у складі 3-ї батальйонної тактичної групи 80-ї ОАеМБр в районі міста Щастя на Луганщині.

Брат Віктора Владислав лише на рік молодший за нього, вони разом проходили строкову службу на Одещині, разом їх призвали і до чернівецької військової частини, разом поїхали в Луганську область. І лише там уперше розлучилися, бо були в різних ротах.

Обставини загибелі

Вранці 17 червня 2014 року резервна група десантників на чолі зі старшим лейтенантом Владиславом Файфурою виїхала в напрямку селища Металіст, що на північній околиці Луганська, для надання допомоги бійцям добровольчого батальйону «Айдар», які вели бій з терористами в районі гольф-клубу (с. Привітне). У бойовому зіткненні з терористами, які підбили бронетранспортер із засідки з гранатомету, загинули 9 десантників, серед них і старший солдат Віктор Піцул.

Того дня у боях в районі Стукалової Балки і Металіста загинули також 3 військовослужбовців 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону 128-ї ОГПБр та 4 бійців батальйону «Айдар», кілька військовослужбовців з різних підрозділів були поранені і захоплені в заручники, серед них доброволець «Айдару» Надія Савченко[1].

Вісім з дев'ятьох загиблих десантників — буковинці, один солдат родом з Волині. 21 червня пройшло прощання у військовій частині в Чернівцях[2]. 22 червня Віктора Піцула та ще чотирьох чернівчан поховали на Алеї Слави Центрального кладовища міста Чернівці у Годилові.

Залишились батьки, Світлана Пилипівні і Петро Дарійович, та молодший брат Владислав.

Нагороди та відзнаки

Вшанування пам'яті

  • 14 грудня 2016 року у місті Чернівці на фасаді будівлі Чернівецького багатопрофільного ліцею № 4 (колишня 18 школа, вулиця Небесної Сотні 18А), де навчався Віктор Піцул, йому відкрито меморіальну дошку[5].
  • 18-19 лютого 2017 року в місті Чернівці на базі спортивного залу Буковинського державного медуніверситету відбувся чемпіонат області з пауерліфтингу серед дорослих, ветеранів, юнаків та дівчат, юніорів та юніорок. Чемпіонат було присвячено пам'яті чотирьох спортсменів Федерації пауерліфтингу Чернівецької області, які загинули в зоні АТО, — це Віктор Піцул, Ігор Крисоватий, Леонід Дергач та Андрій Галай[6].

Див. також

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.