Пі1 Оріона

π1 Оріона (Пі1 Оріона, π1 Orionis) - зоря в екваторіальному сузір’ї Оріона. Її видима зоряна величина становить 4,74, тож її погано видно неозброєним оком.[2] Виходячи з річного паралаксу 28,04 мас,[1] зоря розташована приблизно за 116 світлових років від Сонця.

π1 Оріона

Розташування π1 Оріона в сузір'ї обведено червоним
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Оріон
Пряме піднесення 04г 54х 53.72877с[1]
Схилення +10° 09′ 02.9952″[1]
Видима зоряна величина (V) 4.74[2]
Характеристики
Спектральний клас A3 Va[3]
Показник кольору (B−V) +0.08[2]
Показник кольору (U−B) +0.09[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +41.49[1] мас/р
Схил.: −128.73[1] мас/р
Паралакс (π) 28.04 ± 0.25 мас[1]
Відстань 116 ± 1 св. р.
(35.7 ± 0.3 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV)		 1.76±0.08[4]
Фізичні характеристики
Маса1.97±0.07[4] M☉
Радіус1.67[5] R☉
Світність16.6[5] L☉
Ефективна температура8,611[3] K
Посилання
SIMBADдані для 7+Ori

Вона є зорею спектрального класу A (підклас A3 за Йєркською класифікацією).[3] Це зоря типу λ Волопаса[6], її спектр показує менші, ніж очікувалося, надлишки для важчих елементів.[7] π1 Оріона - порівняно молода зоря, якій всього 100 мільйонів років[5] і обертається досить швидко: прогнозована швидкість на екваторі становить 120 км/с. [8] Її маса майже вдвічі перевищує[4] масу Сонця і вона має радіус, що дорівнює 167% радіуса Сонця. Зоря має світність у 16,6 разів більшу за сонячну при ефективній температурі 8611 К.

Надлишок інфрачервоного випромінювання вказує на наявність залишкового диска з температурою 80 К та орбітою 49 а. о. від зорі. Він має загальну масу 2,2% маси Землі[5].

Примітки
  1. van Leeuwen, F. (2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  2. Mermilliod, J.-C. (1986). Compilation of Eggen's UBV data, transformed to UBV (unpublished). Catalogue of Eggen's UBV data (SIMBAD). Bibcode:1986EgUBV........0M.
  3. Gray, R. O. та ін. (July 2006). Contributions to the Nearby Stars (NStars) Project: spectroscopy of stars earlier than M0 within 40 pc-The Southern Sample. The Astronomical Journal 132 (1): 161–170. Bibcode:2006AJ....132..161G. arXiv:astro-ph/0603770. doi:10.1086/504637.
  4. Gerbaldi, M. та ін. (June 1999). Search for reference A0 dwarf stars: Masses and luminosities revisited with HIPPARCOS parallaxes. Astronomy and Astrophysics Supplement 137: 273–292. Bibcode:1999A&AS..137..273G. doi:10.1051/aas:1999248.
  5. Rhee, Joseph H. та ін. (May 2007). Characterization of Dusty Debris Disks: The IRAS and Hipparcos Catalogs. The Astrophysical Journal 660 (2): 1556–1571. Bibcode:2007ApJ...660.1556R. arXiv:astro-ph/0609555. doi:10.1086/509912.
  6. Gray, R. O.; Corbally, C. J. (August 1993). A search for Lambda Bootis stars in OB associations. Astronomical Journal 106 (2): 632–636. Bibcode:1993AJ....106..632G. doi:10.1086/116668.
  7. Kamp, I. та ін. (April 2008). λ Bootis stars: Current status and new insights from Spitzer. Contributions of the Astronomical Observatory Skalnaté Pleso 38 (2): 147–156. Bibcode:2008CoSka..38..147K.
  8. Royer, F. та ін. (February 2007). Rotational velocities of A-type stars. III. Velocity distributions. Astronomy and Astrophysics 463 (2): 671–682. Bibcode:2007A&A...463..671R. arXiv:astro-ph/0610785. doi:10.1051/0004-6361:20065224.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.