Рафаель Сансоне

Народився в Монтевідео в багатій сім'ї італійських емігрантів. Батько добре заробляв, працюючи на фондовій біржі. У дорослому футболі Рафаель дебютував виступами за команду клубу «Пеньяроль». Зарекомендував себе перспективним нападником. Входив у число 30 претендентів, які боролись за право зіграти на дебютному чемпіонаті світу 1930 року, але не потрапив у кінцеву заявку[1].

У 1931 році «Фіорентіна» запропонувала за гравця 25000 лір, із зарплатою в 2500 лір. Сансоне погодився, але у підсумку опинився в команді «Болонья». Саме тоді тренер «Болоньї» Германн Фельснер перебрався до «Фіорентіни», прихопивши з собою двох провідних виконавців — Альфредо Пітто і Антоніо Бузіні, натомість флорентійський клуб відпустив у зворотньому напрямку Сансоне[1].

У «Болоньї» Сансоне одразу закріпився у основі, виступаючи на позиції правого інсайда. Лівого інсайда грав ще один уругваєць Франсиско Федулло, а на вістрі атаки діяв знаменитий центрфорвард Анджело Ск'явіо. У 1932 році «Болонья» здобула престижний міжнародний трофей Кубок Мітропи. На своєму шляху команда пройшла лише двох суперників: празьку «Спарту» (5:0, 0:3) у чвертьфіналі і віденський «Ферст» (2:0, другий гол на рахунку Сансоне, 0:1) у півфіналі. Фінальна гра не відбулась через дискваліфікацію обох інших півфіналістів, тому «Болонья» отримала титул автоматично.

Сезон 1933/34 Сансоне провів у «Пеньяролі», якому досі належали права на футболіста. Та уже за рік новий президент «Болоньї» Ренато Даль'Ара повернув ключового гравця, заплативши уругвайському клубові 500 песо[1]. Повернувшись, Рафаель одразу став дворазовим переможцем кубка Мітропи. До фіналу команда дісталась без нього, а ось у вирішальних матчах проти австрійської «Адміри» (2:3, 5:1) Сансоне уже грав.

У 1936 році «Болонья» зуміла перервати п'ятирічну гегемонію туринського «Ювентуса» і здобула звання чемпіона Італії, випередивши на одне очко «Рому». Починаючи з цього сезону, здобув з командою чотири чемпіонських титули на шість років. У 1937 році переміг з командою у представницькому міжнародному Виставковому турнірі.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Наполі», за команду якого виступав протягом 1945—1946 років.

1932 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії, ставши одним з багатьох «оріундо» у збірній, вихідців з Італії, що народились у Південній Америці. Зіграв того року у двох матчах кубка Центральної Європи, який італійці завершили на другому місці. Ще один матч за національну команду провів у 1939 році.

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1945 року, очоливши тренерський штаб клубу «Наполі».

1951 року став головним тренером команди «Болонья», тренував болонської команду лише один рік.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Барі», головним тренером команди якого Рафаель Сансоне був з 1952 по 1953 рік.

Помер 11 вересня 1994 року на 84-му році життя у місті Болонья.