Рафаел Патканян

Рафаел Патканян народився 20 листопада 1830 року у місті Нахічевань-на-Дону в родині місцевого священика, педагога і поета-аматора Габріеля Патканяна. Початкове навчання отримав у школі батька, де, зокрема, познайомився з Микаелом Налбандяном, з яким протягом життя зберігав дружні відносини[3].

Вищу освіту отримав у Москві в Лазаревському інституті східних мов. По завершенні курсів у 1850 році був призначений вчителем до Тифліської вірменської Нерсесовську семінарію. У 1852 році вступив до Дерптського університету. По закінченні курсу в Дерпті продовжив навчання в Петербурзькому університеті. Був слухачем ряду німецьких університетів[3][4][5].

У роки навчання в Санкт-Петербурзі Рафаел Патканян створив вірменський студентський літературний гурток. Акронім, сформований з ініціалів активістів гуртка — «Гамар-Катіпа» — був пізніше використаний ним як псевдонім при виданні перших власних творів, зокрема, літературних збірок 1855—1857 років[4][5].

У 1862 році відкрив у Петербурзі вірменську друкарню, в якій, крім його власних творів, видавалися вірменські переклади російської та зарубіжної літератури[3][4][5]. У 1865 році заснував у Петербурзі просвітницький журнал «Північ», орієнтований на вірменську аудиторію. Малося на увазі, що «Північ» замінить закрився незадовго до того московський журнал «Північне Сяйво», який видавався вірменським педагогом і громадським діячем С. Назарянцем. У 1867 році журнал закрився з фінансових причин — кількість передплатників виявилося невелика[3].

У 1867 році після закриття журналу «Північ» Рафаел Патканян назавжди повернувся до Нахічеваня-на-Дону, де відкрив загальноосвітню школу і ремісниче училище для дітей бідняків, особисто очоливши останнім. Самостійно фінансував роботу цих навчальних закладів — навчання було безкоштовним, в училищі діти отримували харчування «за рахунок закладу»[3].

Помер Рафаел Патканян 3 вересня 1892 року в Нахічевані-на-Дону, похований біля храму вірменського монастиря Сурб Хач поруч з могилою М. Налбандяна[3].

Рукопис Патканяна

Писав переважно літературною вірменською мовою, також російською та рідним для себе нор-нахичеванським діалекті. Більша частина творів віршовані, проте писав прозу — в основному оповідання і нариси[3][4][5].

Лейтмотивом творів Рафаела Патканяна є ідея національного визволення народу Західної Вірменії, який перебував під владою Османської імперії. Автор звертався до національної самосвідомості вірмен і нерідко прямо закликав їх до збройної боротьби за незалежність, зокрема, в таких віршах 1850-х років, як «Сльози Араксу», «Пісня матері Агаси», історичній поемі «Смерть хороброго Вардана Мімакояна»[3][4][5].

При цьому у творчості Рафаела Патканяна відображені гарячі симпатії до російського народу і Росії. Найбільш помітно ці мотиви простежуються у віршах, створених у період Російсько-турецької війни 1877—1878 років — наприклад, оповідання «Війна» (1877 рік) віршований цикл «Вольні пісні» (1878 рік)[3][4][5].

На більш пізньому етапі, не відмовляючись від громадянської лірики, створив також ряд сатиричних творів — віршовий цикл «Ліра Нового Нахичевана» (1879 рік), а також повістей і оповідань, присвячених гострим соціальним темам — «Честолюбець» (1880 рік), «Пані і служниця» (1884 рік), «Ходячі трупи» (1889 рік)[3][4][5].

Крім того, переклав вірменською мовою ряд класичних творів російської та європейської літератури. Так, перу Р. Патканяна належать перші вірменські переклади багатьох байок Езопа, «Робінзона Крузо» Д. Дефо, «Казки про рибака і рибку» Олександра Пушкіна[3].

При житті Рафаела Патканяна вийшло два видання зібрання його творів (третє побачило світ у 1893 році, через кілька місяців після смерті автора[6]).

Не менш двадцяти віршів Патканяна були при його житті перекладені не лише російською, але й іншими європейськими мовами. Найчастіше перекладалися «Сльози Араксу» — шість разів (у тому числі російською, німецькою, французькою та англійською[6]).

Поштова марка Вірменії, 2006 рік

У 1901 році на могилі було споруджено надгробний пам'ятник роботи скульптора А. Тер-Манукяна. 4 грудня 1974 року розпорядженням Ради міністрів Російської РФСР № 624 він отримав статус історичного пам'ятника федерального значення в складі меморіального комплексу «Сурб — Хач» (до комплексу входять також могили двох інших діячів вірменської культури — М. Налбандяна і А. Алмандаряна, поета і педагога). У 2006 році була випущена поштова марка Вірменії, присвячена Рафаелу Патканяну[3][6].

Ім'я Рафаела Патканяна присвоєно літературної студії донських вірмен, заснованої в селі Чалтирь Мясниковського району Ростовської області в грудні 1990 року[6]}}</ref>.