Редкліфф Голл

Редкліфф Голл, повне ім'я: Маргеріт Редкліфф Голл (англ. Radclyffe Hall, Marguerite Radclyffe Hall, 12 серпня 1880, Борнмут — 7 жовтня 1943 року, Лондон) — англійська поетеса і письменниця. Найвідоміша завдяки романові «Криниця самотності», новаторським твором у лесбійській літературі. У зрілому віці вона часто називалась ім'ям Джон, а не Маргеріт.

Редкліфф Голл
Ім'я при народженні англ. Marguerite Radclyffe Hall[1]
Псевдо Radclyffe Hall[1] і John Hall[1]
Народилася 12 серпня 1880(1880-08-12)[2][3][…]
Борнмут, Борнмут, Крайстчерч і Пулd, Дорсет, Англія, Сполучене Королівство[4]
Померла 7 жовтня 1943(1943-10-07)[2][3][…] (63 роки)
Лондон, Велика Британія[4]
·колоректальний рак
Поховання Гайґейтський цвинтар
Країна  Велика Британія[5]
Діяльність письменниця, поетеса, письменниця-романістка
Сфера роботи поезія
Alma mater Кінгс-коледж
Мова творів британська англійська
Роки активності з 1906
Magnum opus The Well of Lonelinessd[6]
Конфесія Католицька церква
Автограф
Нагороди

меморіальна премія Джеймса Тейта Блекаd

 Редкліфф Голл у Вікісховищі

Життєпис

Маргеріт Редкліфф Голл народилася у 1880 році в районі «Сонячна галявина», Дарлі-роуд, Борнмут, штат Гемпшир (нині Дорсет), у матері Мері Джейн Діл та заможного батька-благодійника Редкліффа Редкліфф-Голла, який незабаром пішов із сім'ї. Її вітчимом став професор співу Альберт Візетті. Здобула освіту в Лондонському королівському коледжі, а потім у Німеччині. Мати забороняла Маргарет бачитися з рідним батьком і всіма його родичами[7]. Єдина рідна людина, в чиєму суспільстві Маргарет могла бути щаслива, — це бабуся з боку матері; вона періодично приїжджала з Америки й проводила багато часу з онукою, дбайливо намагаючись її радувати та розважати.

У 21 рік Маргеріт успадкувала після смерті діда близько 10 мільйонів доларів, покинула ненависний будинок і почала жити у своє задоволення[7].

Голл була лесбійкою та описувала це як «вроджену інверсію», термін взятий з праць Гевлока Елліса та інших сексологів початку XX століття.

У 1907 році в спа-центрі Бад-Гомбург у Німеччині Голл познайомилася з Мейбл Баттен, відомою співачкою-аматоркою. На той час, Баттен (на прізвисько «Леді») було 51 рік, вона мала дорослих дітей та онуків, а письменниці — 27. Вони закохалися, і після смерті чоловіка Баттен пара почала жити разом. Баттен дала коханій прізвисько «Джон», зазначивши її схожість з одним із предків чоловічої статі. У 1915 році Голл закохалася у двоюрідну сестру Баттен — Уну Трубрідж (1887—1963), скульпторку, яка була дружиною віцеадмірала Ернеста Трубріджа і матір'ю маленької дочки. Коли Мейбл Баттен померла у 1916 році, Голл забальзамувала труп Баттен і поклала на нього срібне розп'яття, благословлене папою. Голл, Баттен і Трубрідж не бентежили настанови церкви щодо одностатевих стосунків. Католицизм Редкліфф Голл сусідив з довічною прихильністю до спіритизму і перевтілень. У 1917 році Редкліфф Голл і Уна Трабрідж почали жити разом[8]. З 1924 по 1929 рік вони жили за адресою 37 Holland Street, Kensington, London. Відносини тривали до смерті письменниці.

Голл жила з Трабрідж у Лондоні, а в 1930-і роки — в невеликому містечку Рай, Східний Сассекс, відомому своїми численними письменниками, включаючи її сучасника, письменника Е. Ф. Бенсона.

У 1930 році Голл отримала золоту медаль Eichelbergher Humane Award. Була членкинею ПЕН-клубу, ради Товариства психічних досліджень і членкинею Зоологічного суспільства.

У 1934 році Редкліфф і Уна відпочивають на лікувальному курорті Баньоль-де-л'Орн в Нормандії. Там Уна захворіла, і для догляду за нею була запрошена медсестра з Американського Госпіталю в Парижі, Євгенія Сулина. Голл закохалася в російську емігрантку Євгенію Сулин і зав'язала з нею тривалий роман, який Трубрідж болісно терпіла[9]. Голл допомагає Євгенії грошима, спочатку епізодично, але потім починає утримувати нову кохану, оплачуючи оренду паризької квартири, одяг тощо. Вона докладає величезних зусиль, щоб забезпечити Євгенії французьке громадянство. Протягом багатьох років Голл мала стосунки й з іншими жінками[10].

Письменниця померла у віці 63 років від раку товстої кишки, переживши кілька безуспішних операцій. Похована на Гайґейтському кладовищі в північному Лондоні біля входу в камеру сім'ї Баттен, де також похована Мейбл.

Творчість

У 1920-х роках вона почала писати романи та підписуватися як Редкліфф Голл. Її «Порода Адама», 1926 року, була єдиним романом, крім твору Е. М. Форстера «Перехід до Індії», який був відзначений як Премії Феміна, так і Меморіальної премії Джеймса Тейта Блека. У 1928 році Голл написала «Криницю самотності» — перший роман на неприховану лесбійську тематику і значною мірою автобіографічний. Це спричинило шторм, і Джеймс Дуглас, редактор газети Sunday Express, у статті на першій сторінці заявив: «Я радше дам здоровому хлопчикові чи здоровій дівчині пляшку синильної кислоти, ніж цей роман. Отрута вбиває тіло, але моральна отрута вбиває душу». Книга була заборонена у Великій Британії, але Джонатан Кейп відправив набірні форми до Парижа, де Pegasus Press опублікував її. Копії були розіслані по всьому світу, включаючи Велику Британію, де митниця вилучила копії по дорозі до книгарні Леонарда Гілла на Грейт-Рассел-стріт. Леонарду Гіллу було пред'явлено звинувачення, і адвокати захисту заручилися підтримкою книги провідних інтелектуалів, включаючи Е. М. Форстера, Вірджинію Вульф і Лоуренса Гаусмана. Магістрат відхилив докази гідності роботи, однак книга продовжувала видаватися за кордоном і була дуже популярна, особливо в Америці. Роман був перекладений одинадцятьма мовами та проданий мільйонним тиражем за життя авторки.

«Дівчата Редкліфф Голл»

Британський композитор і бонвіван Джеральд Вілсон, 14-й барон Бернерс, написав роман із ключем під назвою «Дівчата Редкліфф Голл», в якому він зображує себе та коло своїх друзів, включаючи Сесіла Бітона й Олівера Месселя, як лесбійок-школярок у школі, на ім'я Редкліфф Голл. Роман написаний під псевдонімом Адела Квебек, опублікований та розповсюджений приватно. Незрозумілість, на яку він натякнув, породила галас серед близьких та знайомих Бернерса, завдяки чому вся справа була високо обговорена в 1930-х. Сесіл Бітон намагався знищити всі копії[11][12][13]. Згодом книга зникла з обігу, що зробило її надзвичайно рідкісною. Однак ця історія включена до «Збірники казок і фантазій Бернерса».

Праці

Новели

  • Кузня (1924)
  • The Unlit Lamp (1924)
  • Суботнє життя (1925)
  • Порода Адама (1926)
  • Miss Ogilvy Finds Herself (1926) — короткі історії
  • Криниця самотності (1928)
  • Господар будинку (1932)
  • Шосте Блаженство (William Heineman Ltd, London, 1936)

Поезія

  • Присвячується серу Артуру Саллівану (England: s.n., 1894)
  • Twixt Earth and Stars (London: John and Edward Bumpus Ltd., 1906)
  • A Sheaf of Verses: Poems (London: J. and E. Bumpus, 1908)
  • Вірші минулого та сьогодення (London: Chapman And Hall, 1910)
  • Пісні трьох графств та інші вірші (London: Chapman & Hall, 1913)
  • Забутий острів (London: Chapman & Hall, 1915)
  • Рими та ритми (Milan, 1948)

Галерея
  • Портрет Редкліфф Голл. Чарльз Бухель (1918)
  • Голл (праворуч) та Уна Трубрідж із своїми таксами на виставці собак, лютий 1923 року
  • Обкладинка видання 1951 року книги «Криниця самотності»
  • Північна сторона Хай-стріт від Іст-Скелі до пагорба Кондуїт. У темно-червоній будівлі під номером 4 колись жила Редкліфф Голл

Примітки
  1. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 476.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118639463 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. LIBRIS — 2018.
  6. https://openlibrary.org/works/OL3297469W/The_well_of_loneliness
  7. Редкліфф Голл — біографія, список книг, відгуки читачів — Readly.ru. m.readly.ru.
  8. Radclyffe Hall. web.archive.org.
  9. Hall's letters to Souline were published in Glasgow, Joanne, ред. (1997). Your John: The Love Letters of Radclyffe Hall. New York: New York University Press. ISBN 978-0-8147-3125-3.
  10. Philpot, 9.
  11. Florence Tamagne, «History Of Homosexuality In Europe, 1919—1939», Algora Publishing, 2004; ISBN 0-87586-356-6, p 124
  12. Bryony Jones, The music of Lord Berners (1883—1950): the versatile peer, Ashgate Publishing, 2003; ISBN 0-7546-0852-2, pp 9, 101, 143
  13. Beverly Lyon Clark, Regendering the school story: sassy sissies and tattling tomboys, Routledge, 2001; ISBN 0-415-92891-5, p 143

Література
  • Vincenzo U. The Life and Death of Radclyffe Hall. London: Hammond, 1961-
  • Brittain V. Radclyffe Hall: a case of obscenity? London: Femina, 1968
  • Dickson L. Radclyffe Hall at The well of loneliness: a sapphic chronicle. New York: Scribner, 1975
  • Baker M.J.N. Our Three Selves. The Life of Radclyffe Hall. New York: William Morrow, 1985
  • Cline S. Radclyffe Hall: a woman called John. London: Murray, 1997
  • Souhami D. The Trials of Radclyffe Hall. London: Weidenfeld & Nicolson, 1998
  • Dellamora R. Radclyffe Hall: a life in the writing. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 2011

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.