Режим контролю ракетних технологій

Режим контролю ракетних технологій (РКРТ) — це неформальна асоціація країн, уряди яких домовилися дотримуватися відповідних правил у галузі нерозповсюдження ракетного обладнання та технологій подвійного використання.

Історія створення

РКРТ утворено в 1987 році[1]. До складу учасників РКРТ входять 35 країн[2]. Режим було створено як додатковий захід до механізмів, передбачених Договором про нерозповсюдження ядерної зброї.

На нараді у 1992 році учасники погодилися розширити сферу дії РКРТ на ракети, які спроможні бути носіями хімічної та біологічної зброї. Україна з 1995 року впровадила на національному рівні процедури, передбачені принципами діяльності РКРТ та відповідні Списки товарів, але фактично набула членства у цій організації лише в 1998 році.

Під час засновницького Пленарного засідання 1987 року були прийняти наступні керівні принципи РКРТ:

  • обмеження ризику розповсюдження зброї масового ураження;
  • введення обмежень на предмети, що являють собою обладнання або технологію РКРТ;
  • при оцінці заявок зважати на умови майбутнього використання товарів;
  • уважне вивчення та контроль процесу передач товарів згідно з національним законодавством;
  • гарантії Уряду-імпортера;
  • обмін відповідною інформацією з іншими Урядами, щодо передач товарів;
  • прихильність всіх держав до цих Керівних принципів в інтересах міжнародної безпеки та миру вітатиметься.

Приєднання Індії до РКРТ

27.06.2016 Індія офіційно приєдналася до Режиму контролю за ракетними технологіями[2][3]. Індія стала 35 країною, яка приєдналась до РКРТ[2]. Приєднання дозволить Індії експортувати та імпортувати ракети. Приєднання у 2015 році не вдалося через заперечення Італії[4].

Країни-члени РКРТ

Країни-члени РКРТ

До асоціація контролю за нерозповсюдженням ракетних технологій (РКРТ) входять 35 країн-членів:[5]

Участь України в РКРТ

Зобов'язання України в рамках РКРТ

Приєднавшись до РКРТ Україна взяла на себе наступні зобов'язання:

  • утримуватися від експорту компонентів засобів доставки зброї масового ураження (Категорія 1) у країни — не учасниці РКРТ;
  • утримуватися від експорту товарів, що можуть бути використані при розробці та створенні засобів доставки зброї масового ураження (Категорія 2), якщо в аналогічному експорті було відмовлено однієї з країн — учасниць РКРТ, без попередніх консультацій з урядом цієї країни-учасниці[1].

Участь представників України у Пленарних засіданнях РКРТ

17-26 жовтня 2012 року, у м. Берлін, Федеративна Республіка Німеччина, проводилося засідання, на яке було відряджено представників України згідно з розпорядженням президента за № 190/2012-рп від 09.10.2012[6].

5-9 жовтня 2015 року, у м. Роттердам, Королівство Нідерланди, проводилося засідання, на яке було відряджено представників України згідно з наказом президента № 566/2015[7][8].

Джерела

  1. Державне космічне агентство України / Режим контролю ракетних технологій (РКРТ). www.nkau.gov.ua. Архів оригіналу за 13 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  2. Індія отримала право експортувати ракети — Новини Укрінформ. Процитовано 27 червня 2016.
  3. Індія приєдналася до РКРТ. uazmi.org. Процитовано 27 червня 2016.
  4. СМИ: процесс присоединения Индии к РКРТ займет несколько месяцев. Процитовано 27 червня 2016.
  5. Members of Missile Technology Control Regime. mtcr.info. Процитовано 28-04-2019.
  6. Аєрокосмічний портал України / Законодавство / Про делегацію України для участі в заходах у рамках Пленарного засідання Режиму контролю з. www.space.com.ua. Архів оригіналу за 11 серпня 2016. Процитовано 27 червня 2016.
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №566/2015 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 27 червня 2016.
  8. Сформована делегація для участі в засіданні Режиму контролю за ракетними технологіями. zik.ua. Процитовано 27 червня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.