Ремю

Жуль Огюст Сезар Мюрер народився 18 грудня 1883 року в Тулоні у сім'ї ткача Жозефа Марі Антуана та Єлизавети Муцій Сцевола. Почав свою акторську кар'єру 15 червня 1900 року в 16-річному віці. Виступав в мюзик-холах і вар'єте під сценічним псевдонімом Raimut (пізніше Raimu). З 1908 Ремю працював суфлером у театрі Alhambra у Марселі, потім поступив до театру Alcazar. З 1920-х років працював в паризьких драматичних театрах. З 1943 року був актором театру «Комеді Франсез».

У 1910 році Ремю дебютував в німому кіно. Спочатку в театрі, а потім і в кіно актор створив образ французького провінціала, жителя Марселя з характерними для цього міста гумором, говором і манерою поведінки.

Знімався у фільмах відомих французьких режисерів Марка Аллегре, Анрі Декуа, Жульєна Дювів'є, П'єра Коломб'є, П'єра Біллона. Найбільшого успіху досяг у фільмах за п'єсами Марселя Паньоля — «Маріус» (1931, реж. Александр Корда), «Фанні» (1932, реж. Марк Аллегре) і «Сезар» (1936, реж. Марсель Паньоль), в яких блискуче виконав роль Сезара Олів'є.

Серед акторських удач Ремю — головні ролі у фільмах «Біле і чорне» (Марсель, 1931, реж. Марк Аллегре), «Тартарен із Тараскона» (Тартарен, 1934, реж. Реймон Бернар), «Промріємо» (чоловік, 1936, реж. Саша Гітрі), «Донька землекопа» (Паскаль Аморетті, 1940, реж. Марсель Паньоль), «Арлезіанка» (Марк, 1942, реж. Марк Аллегре).

Останньою роботою Ремю в кіно стала головна роль у фільмі П'єра Біллона за романом Ф. Достоєвського «Людина в котелку» (фр. L'homme au chapeau rond) (Микола Павлович, 1946).

Ремю помер 20 вересня 1946 року на лікарняному ліжку в Нейї-сюр-Сен, уві сні від серцевого нападу, викликаного ускладненнями після анестезії під час відносно невеликої операцію на нозі. Похований на міському цвинтарі Тулона.

• С. И. Юткевич. Кинословарь в 2-х томах. — М., Советская энциклопедия, 1966(рос.)

• Ремю на сайті AlloCiné (фр.)
• Музей Ремю