Рибкино (Ковилкінський район)

Розташоване на річці Мокша, за 38 км від районного центру і залізничної станції Ковилкіно, за 3 км від автодороги Ковилкіно — Краснослободське.

Назва, за однією версією, пов'язана з багатими рибними угіддями на Мокші, за іншою — дано на честь першого поселенця на ім'я мокш. Рьба.

Стародавні пам'ятки виявлені при розкопках городища мокш. Ош Пандо, а також між селами Рибкино і Старі Борки виявлено городище, об'єкт федерального значення[2].

У «Списку населених місць Пензенської губернії» (1869) Рибкино — село казенне з 63 дворів (418 осіб) Краснослободського повіту, мало Михайло-Архангельську церкву з Нікольським та Трьохсвятительськими приділами (1858), волосне правління, поташний завод, базар. За відомостями 1914 року, в Рибкиному було 148 дворів (1019 осіб), земська школа, вітряк, корчма. Рибкинські селяни були активними учасниками селянських війн під проводом Разіна та Пугачова. Мешканці Рибкиного брали участь в громадянських війнах 1670—1671 років, 1773—1775 років та 1918—1920 років. В 1918 була створена волосна партійна організація.

В 1928—1963 роках Рибкино — центр Рибкинського району. Указом Президії Верховної Ради МАРСР від 19.02.1963 року Рибкинський район переданий до складу Краснослободського району. На підставі Указу Президії Верховної Ради РРФСР від 3 квітня 1964 року та Указу Президії Верховної Ради МАРСР від 9 березня 1964 року — Рибкинська сільська рада передана до Ковилкінського району. У 1928 році були утворені колгоспи ім. Чкалова, ім. Кірова, «Борець», в 1950 році — укрупнений «Шлях Леніна», з 1997 році — СГВК «Рибкінський».

В Оренбурзькій області, Новосергієвскому районі теж є село Рибкино. І це не просто збіг. Засноване воно переселенцями з мордовського села Рибкино. Мешканці обох сіл підтримують культурно-історичні зв'язки[3].

Населення — 587 осіб (2010; 616 у 2002[4]).

Національний склад станом на 2002 рік:

• мордва — 74 %

В сучасному селі знаходиться:

• середня і основна школи;
• дитсадок;
• фізкультурно-оздоровчий комплекс;
• бібліотека;
• Будинок культури;
• відділення зв'язку;
• дільнична лікарня;
• поліклініка;
• 4 крамниці;
• комунальна контора;
• аптека;
• ветеринарна лабораторія;
• ТОВ «Рибкино»;
• пожежна частина;
• насіннєва інспекція;
• пам'ятник загиблим в роки Німецько-радянської війни.

В Рибкиному, на базі середньої школи, у 1996 році був створений Центр Мордовської національної культури. Фольклорний ансамбль «Ляйня» — справжня гордість села і республіки Мордовія. Ансамбль «Ляйня» гармонійно доповнює танцювальний колективом «Марлюня», що складається з учнів Рибкинської школи[5]

Цегляний храм, побудований в 1858 році, з Михайло-Архангельським, Нікольським та Трьохсвятськими приділами зруйнований в середині 20 століття. В 1997 році місцева громада почала, а в 2003 році закінчено будівництвом нового кам'яного храму — однобанний четверик з вівтарем, бабинцем, окремо стоїть надбрамна дзвіниця.[6][7]

• Аркуш карти N-38-64 Ковылкино. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1986 р. (рос.)
• Енциклопедія Мордовія, В. П. Ковшов, І. І. Шеянова.

• На Вікімапії
• Вісім чудес мордовського села Рибкиного(рос.)