Роберт Меплторп

У 1963 вступив до Претського інституту (Pratt Institute), що неподалік Брукліна, де вивчав малювання, графіку та скульптуру. В цей час майбутній художник зазнавав творчого впливу з боку Джозефа Корнела та Марселя Дюшана, експериментував з багатьма матеріалами, включаючи фотознімки з книг та журналів. Під час навчання познайомився з Патті Сміт — акторкою, поетом та музикантом, згодом вони почали жити разом у Брукліні, потім — у Манхеттені, в цей час вона співпрацювала з Меплторпом, позуючи йому під час фотосесій. У 1970 у Меплторпа з'явилася фотокамера «Polaroid», після чого він почав робити власні фотографії та створювати з них колажі. У 1973 у нью-йоркській «Light Gallery» відбулася перша виставка Меплторпа під назвою «Polaroids». Брав участь також і в комерційних проектах, розробивши обкладинки для альбомів та створивши серію портретів для журналу «Interview».

Наприкінці 1970-х Меплторп почав виявляти значний інтерес до теми садомазохізму в Нью-Йорку, внаслідок чого ним були створені шокуючі за змістом документальні фотографії, які висвітлюють це явище. У 1977 його роботи були експоновані у Західній Німеччині, у 1978 Галерея Роберта Міллера (Robert Miller Gallery) у Нью-Йорку почала постійно виставляти його фотографії.

У 1980 Меплторп зустрівся з Лізою Лайон, першим чемпіоном з бодібілдінгу серед жінок, після чого почалося їхнє творче співробітництво. Протягом наступних декількох років він створив серію її портретів та студійних фотографій, а також книгу під назвою «Lady, Lisa Lyon», присвячену моделі.

Протягом 1980-х Роберт Меплторп створив ряд фотографій, що кидають виклик класичним естетичним стандартам, однак в той самий час він дотримувався їх: це стилізовані композиції з участю оголених чоловіків та жінок, а також студійні портрети артистів та знаменитих людей; він застосовував та вдосконалював різні техніки та формати, включаючи кольоровий формат «20×24», фотогравюри, платиновий друк на папері, перенесення кольору під час друку тощо. У 1986 він створив фотосесію, присвячену танцювальній виставі Люсінди Чайлдс, під назвою «Portraits in Reflection», а також створив серію фотогравюр-ілюстрацій поеми Артюра Рембо «Сезон у пеклі» (фр. «Une Saison en Enfer»), створював та працював над фотопортретами нью-йоркських артистів для книги «П'ятдесят артистів Нью-Йорку» (англ. «50 New York Artists»).

У 1986 Меплторпу було поставлено діангоз «СНІД». В цей час він почав докладати більше творчих зусиль, розширюючи межі своїх творчих досліджень, приймаючи нові виклики. У 1988 Музей американського мистецтва Вітні (англ. Whitney Museum of American Art) організував першу ретроспективу творчості Роберта Меплторпа — за рік до його смерті у 1989.

Роберт Меплторп помер у Бостоні від захворювань, пов'язаних зі СНІДом, 9 березня 1989.

Роберт Меплторп створив велику кількість провокаційних та «сильних» за сприйняттям фотографій, що зробило його одним з найважливіших фотографів XX сторіччя. На сьогоднішній день роботи Меплторпа виставляються у галереях Північної та Південної Америки і Європи, колекції його робіт знаходяться у великих музеях у всьому світі. У 1988 створено Фонд Роберта Меплторпа (англ. The Robert Mapplethorpe Foundation), мета якого — розширення уявлень про його творчість, підтримка музеїв, які експонують фотографії, а також дослідження у галузі медицини з метою боротьби проти ВІЛ/СНІДу.

• Сайт Фонду Роберта Меплторпа (англ.)
• Сайт музею Гугенхайм (англ.)
• Robert Mapplethorpe 1946–1989, US — сайт Artfacts (англ.)