Рожиська волость

Наприкінці ХІХ ст. до складу волості увійшли поселення Жидичин та Кульчин ліквідованої Милушівської волості, натомість село Любче відійшло до складу Щуринської волості.

Станом на 1885 рік складалася з 23 поселень об'єднаних у 7 сільських громад. Населення — 12004 осіб (6064 чоловічої статі та 5950 — жіночої), 436 дворових господарства[1].

Основні поселення волості:

• Рожище — колишнє власницьке містечко при річці Стир за 20 версти від повітового міста; волосне правління; 100 осіб (приватних осіб 2597), 9 дворів, православна церква, католицька каплиця, синагога, єврейський молитовний будинок, поштова станція, цегельний, смоляний, пивоварний та винокурний заводи. За 1/4 версти — станція залізниці. За 2 версти — цегельний завод. За 5 верст — чиншеве село Копачівка із єврейським молитовним будинком, постоялим будинком, лавкою. За 7 верст — колонія Слободарка із лютеранським молитовним будинком, постоялим будинком. За 10 верст — полустанок залізниці. За 12 версти — садиба Гулевичі із молитовним будинком, школою.
• Вишеньки — колишнє власницьке село при річці Стир, 112 осіб, 10 дворів, костел, єврейський молитовний будинок, постоялий будинок, шкіряний завод.
• Козинська Рудка — колишнє власницьке село, 350 осіб, 34 двори, православна церква, постоялий будинок.
• Любче — колишнє власницьке село, 280 осіб, 44 двори, православна церква, постоялий будинок, вітряк.
• Переспа — колишнє власницьке село, при болоті, 235 осіб, 26 дворів, лавка, паровий млин, сукновальня.
• Пожарки — колишнє власницьке село, 230 осіб, 26 дворів, православна церква, постоялий будинок.
• Порськ — колишнє власницьке село, при річці Стохід, 280 осіб, 24 двори, православна церква.
• Топульне (Топільне) — колишнє власницьке село, при річці Стир, 412 осіб, 37 дворів, каплиця, постоялий будинок, водяний млин.

18 березня 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі. Волость продовжувала існувати як ґміна Рожище Луцького повіту Волинського воєводства в тих же межах, що й за Російської імперії та Української держави.

1 квітня 1930 р. з ґміни Рожище до новоутвореної ґміни Ківерці передані села: Озерця, Небіжка, Дубовичі, Жабка, Клепачів, Кульчин, Жидичин, Сапогове і Солтиси та колонії: Липовець, Железниця і Смолярня, до новоутвореної ґміни Княгининок — села: Тростянка, Буків, Іванчиці Старі, колонії: Озерце, Дмитрівка Нова, Брищі I, Брищі II, Рокині Старі, Рокині Нові, Гірка Вільшанська й Іванчиці Нові[2].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 23 січня 1934 р. територія міста Рожище розширена шляхом вилучення з сільської ґміни Рожище Луцького повіту та включення до міста сіл Юридика і Жалобове та колонії Нове Жалобове і частини земель з фільварком маєтку Рожище[3].

Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 50 громад[4]:

1. Олександрівка Нова — колонії: Олександрівка Нова і Долини;
2. Олександрівка Стара — колонія: Олександрівка Стара;
3. Олександрове — колонії: Олександрове, Корчівка і Магазин;
4. Антонівка — колонії: Антонівка, Лисуха і Перчуха;
5. Башова — колонії: Башова і Маніве;
6. Чебені — колонії: Чебені, Чебені Нові й Геленівка Нова;
7. Дмитрівка — колонії: Дмитрівка, Марянівка і Зубрівщина;
8. Дубище — село: Дубище та колонія: Дубище Нове:
9. Духче — село: Духче та фільварок: Думка;
10. Ельжбетин — колонії: Ельжбетин, Василівка і Зелене-Багно;
11. Французи — колонія: Французи;
12. Фридрихівка — колонія: Фридрихівка;
13. Глинище — колонія: Глинище;
14. Юридика — село: Юридика;
15. Кирилюха — колонія: Кирилюха;
16. Шпанів — колонія: Шпанів та село: Коняків;
17. Копачівка — колонії: Копачівка і Копачівка-Нова та село: Бейнарівка;
18. Копачовскі-Посьолек — колонія: Копачовскі-Посьолек;
19. Копче — село: Копче;
20. Козин — село: Козин;
21. Кременець — колонія: Кременець;
22. Линівка — село: Линівка та колонії: Емілін-Старий, Емілін-Новий і Нова-Линівка;
23. Михалин — колонія: Михалин;
24. Мирославка — колонія: Мирославка та фільварок: Соловин;
25. Мильськ — колонії: Мильськ, Мильськ-Новий, Каролівка і Ракова Гора;
26. Навіз — село: Навіз;
27. Олешковичі — колонія: Олешковичі;
28. Ольганівка — колонії: Ольганівка-Стара, Ольганівка-Нова, Катеринівка і Ретове;
29. Падалівка — село: Падалівка та колонія: Вознянка;
30. Переспа — село: Переспа;
31. Підліски — колонія: Підліски;
32. Пожарки — село: Пожарки;
33. Рефівка — колонія: Рефівка;
34. Рудка-Козинська — село: Рудка-Козинська та колонія: Михайлівка;
35. Рудня — село: Рудня та колонія: Рудня-Нова;
36. Сітарівка — село: Сітарівка;
37. Слободарка — село: Слободарка та колонії: Геленівка-Стара і Янівка;
38. Сокіл — місто: Сокіл та колонія: Кудрин;
39. Терноволя — колонії: Терноволя і Дебище-Старе;
40. Топільне — село: Топільне;
41. Ужова — колонії: Ужова і Каролінівка;
42. Валерянівка — колонії: Валерянівка, Нова-Валерянівка і Серхів;
43. Вахівка — колонії: Вахівка і Володимирівка;
44. Вовонянка — колонія: Вовонянка;
45. Вишеньки — колонія: Вишеньки;
46. Володківщина — село: Володківщина;
47. Забара — колонія: Забара;
48. Залісці — село: Залісці;
49. Запуст-Старий — колонії: Запуст-Старий і Франівка та хутір: Мяківка;
50. Жолобове — село: Жолобове та колонія: Жолобове-Нове.

Після радянської анексії західноукраїнських земель ґміна ліквідована у зв'язку з утворенням Рожищенського району.

• Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)