Рожище

Існують різноманітні версії походження назви міста. Зокрема назву міста пов'язують із старослов'янським словом «роща», роща — це невеликий листяний ліс або невелика ізольована група дерев. Здавна Волинь була краєм хліборобським, тут вирощували зернові культури, які узагальнено називали «рож» «ръжище»(житня нива). Також назва могла піти від слів «ріг» або «рог», «ровище».

Існує цілий ряд легенд, що пов'язують походження назви з красою природи місцевості, на якій розкинулось містечко. Ось одна з легенд:

Проїздив цими місцями один князівський урядник. у той момент активно цвіли квіти, це видовище настільки зачарувало гостя, що від враження він вигукнув: „Ружи ще! Ружи ще!”(від слова „ружа”, яким називали тоді квіти мальви та шипшини).

Рожище знаходиться на південному сході Волинської області. Місто розташоване на берегах річки Стир. До обласного центру — Луцька, відстань складає близько 20 км. Площа міста 1022,3 га

У тектонічнічній будові відповідає Волино-Подільській плиті.

У історико-географічному відношенні місто розташоване майже в центрі історичної Волині.

Клімат міста Рожище помірно-континентальний, із м'якою зимою та теплим літом.

Перша письмова згадка про Рожище датується 1322 роком, коли луцький князь Любарт Гедимінович подарував його соборній церкві Івана Богослова, яка знаходилась в Луцькому замку[3]. Понад три століття місто у знаходиться у власності Луцької Єпіскопії. В 1567 році польським королем Сігізмундом Августом було надано місту Магдебурзьке право. Після Люблінської унії 1569 року Рожище, як і весь край відійшло до складу Речі Посполитої. Згідно з адміністративним поділом воно входило до складу Волинського воєводства. У 1598 році місто отримало свій герб «два крыжа». Після Третього поділу Речі Посполитої в 1795 році Рожище на території Волинської губернії, Південно-Західного краю ввійшло в склад Російської імперії. У 1830-х роках поруч з Рожищем, одними з перших на Волині поселяються німецькі колоністи, які засновують кілька суконних фабрик в колонії Вовнянка (нині це один з районів міста). Саме вони започаткували виробництво сукна на Волині. Німецькі колоністи збудували у 1878 році кірху і створили парафію лютеран. Німецька громада в місті проживала до початку Другої світової війни. Численним було і єврейське населення вони володіли великою кількістю магазинів і виробництв. У 1873 році крізь місто будується одна з перших на Волині залізниць та залізнична станція. В цей час в Рожищі діяло 20 суконних фабрик, консервний, цегельний, пивоварний, винокурний заводи, фабрики гнутих меблів, залізних ліжок, кілька кравецьких майстерень.

1 серпня 1914 Почалася Перша Світова війна, Рожище через своє географічне положення від початку війни стало прифронтовою зоною з усіма негативними наслідками такого становища. В 1915 році австро-угорські та німецькі війська, перейшли у наступ, здійснивши ряд вдалих операцій проти російської армії, що змусило в серпні-вересні 1915 року російське командування почати загальний відступ, як наслідок Рожище було окуповано. Стабілізація фронту спонукала до створення оборонних рубежів та фортифікаційних споруд, стратегічне значення мав міст через річку Стир, біля якого були побудовані бліндажі та пункти спостереження. 22 травня 1916 р. розпочався так званий Брусилівський (Луцький прорив), значні події якого пройшли саме по території Рожища. Наступ зійснювала 8 армія під командуванням О. Каледіна, 25 травня підрозділи закріпилися на р.Стир по лінії Луцьк – Рожище – Колки, на правому березі ріки. 28 травня після запеклих боїв 39 армійський корпус захватив місто Рожище[4].

• 1850 і 1851 — пожежа зруйнувала 16 будинків, де проживало 62 сім'ї і дві суконні фабрики. Збитки — 9500 карбованців сріблом.
• кінець 50-х початок 60-х — близько 1 тис. населення, 27 напівкустарних підприємств для виробництва сукна, 2 цегельні заводи, миловарний завод і 17 крамниць.
• 1860-ті — землевласник Д. Голишин мав — 8557 десятин землі, паровий млин і винокурний завод, дохід на рік — 38000. Поміщик фон Менк — 8934 десятин землі. Поміщик Кемпковський — 310 десятин землі.
• 1871 — побудовано однокласне училище.
• 1892 — в училищі навчається 43 хлопців і 8 дівчат. В містечку діє німецька і єврейська школи та маленька бібліотека.
• 1899 — населення — 3646 осіб, 20 дрібних суконних фабрик, консервний, цегельний, пивоварний і винокурний заводи, фабрика грутих меблів і залізних ліжок, кілька кравецьких майстерень.
• 1907 — на винокурному заводі працюють 38 робітників.
• 1915 (Червень) — австро-німецькі війська захопили Рожище.
• 1916 (Липень) — російські війська захопили Рожище.
• 1919-1939 — у складі сільської ґміни Рожище Луцького повіту Волинського воєводства другої Речі Посполитої.
• 23 січня 1934 р. — розпорядженням міністра внутрішніх справ територія міста Рожище розширена шляхом вилучення з Луцького повіту сільської ґміни Рожище і включення до міста сіл Юридика і Жалобове та колонії Нове Жалобове і частину земель маєтку Рожище і фільварок[5].
• 25 червня 1941 — радянські війська з боями залишили місто.
• В серпні 1943 Рожище кілька раз спробували опанувати вояки УПА. У місті дислокувався німецько-угорський гарнізон. Окрім того нацисти дозволили місцевим полякам створити в місті великий загін самооборони чисельністю в 130 осіб, а також створили відділення шуцманшафту з поляків. Поляки в помсту за напади 29 серпня спалили кілька українських сіл в Ківерцівському районі[6][7].

Рожище-місто, центр району. Розташоване на березі річки Стир, за 18 кілометрів від Луцька. В кінці XIX століття містечко Луцького повіту Волинської губернії. Існувало виробництво суконь. Жителів було — 4 342 людини. Околиці міста Вовнянка, Жалобове, Юридика, які в минулому були окремими селищами, злилися з ним.

Перша писемна згадка датується 1322 роком, коли литовський князь Любарт Гедимінович подарував його соборній церкві Іоана Богослова, що містилася в Луцькому замку. Відтоді воно понад три століття було власністю Луцької єпископії, яка примушувала селян відробляти панщину і виконувати різні повинності. Рожище не раз зазнавало спустошень під час нападів татар на Волинь. Але, зважаючи на вигідне розташування, завжди відбудовувалося. У 1567 році польський король Сигізмунд Август надав йому права містечка.

• 1850–1851 — близько 1 000
• 1899 — 3 646
• 1959 — 5 910
• 1970 — 9 626
• 1979 — 11 992
• 1989 — 14 391
• 1992 — 14 800
• 1998 — 14 500
• 2001 — 13 636
• 2003 — 13 527
• 2006 — 13 443
• 2009 — 13 445
• 2013 — 13 327
• 2016 — 13 249
• 2017 — 13 036
• 2018 — 12 953
• 2019 — 12 928[8]

Дошкільні навчальні заклади:

• Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 1 «Малятко»
• Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 2 «Дзвіночок»
• Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 3 «Сонечко»
• Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 4 «Струмочок»

У місті функціонують 4 загальноосвітні школи:

• Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 1 (вул. 1 Травня, 5)
• Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 (вул. Драгоманова, 3)
• Комунальний опорний навчальний заклад Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 3 (вул. Коте Шилокадзе, 16)
• Рожищенський ліцей №4 (вул. Кондратюка, 15)

• 
  Рожищенська ЗОШ №1
• 
  Рожищенська ЗОШ №2
• 
  Рожищенська ЗОШ №3
• 
  Рожищенський ліцей

Позашкільні навчальні заклади:

• Будинок дитячої творчості
• Дитячо-юнацька спортивна школа
• Дитяча музична школа

• 
  Музична школа
• 
  Будинок дитячої творчості

Навчально-реабілітаційний центр:

• Рожищенський навчально-реабілітаційний центр Волинської обласної ради

Заклад соціального захисту дітей:

• Притулок для дітей служби у справах дітей облдержадміністрації

Заклад вищої освіти:

• Рожищенський коледж Львівського національного університете ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Рожище важливий культурний осередок Волинської області. Щороку в місті відзначають державні, релігійні міські св'ята. На день Святої Трійці в Рожищі св'яткують День Міста. В цей день організовують концертні і розважальні програми, виступи творчих колективів міста, проводяться мистецькі виставки, майстер-класи, ярмарки. Також місто традиційно візначає День Незалежності.

Св'ято Івана Купала здавна було особливим для жителів міста. Його гучно відзначали на березі річки Стир ще в минулому столітті. На свято сходилось і зїжалося дуже багато рожищан і жителів ройону, на святі виступали духові оркестри підприємств міста, учасники художної самодіяльності. закінчувалося свято прибуттям Нептуна з лісовими мавками та палінням величезного вогнища.[9] Вже в період незалежності місто зберегло традицію відзначати це св'ято і протягом багатьох років св'яткували його. У 2019 році після семирічної перерви місто відзначило св'ято Івана Купала у формі етно-фестивалю української народної творчості «Купальська казка».

У місті працює:

• Районний дім «Просвіта» — був відкритий у 1949 році, містить концертну залу на 530 посадочних мість де проходять міські, районні заходи, виступи театралів, співаків, гуртів. При районному домі «Просвіта» діє: аматорський драматичний театр, духовий оркестр, хорова капела, фолькльорний колектив «Писанка», гурт народної музики «ЛЮБО». У 2019 році Рожищенський районний дім «Просвіта» відсв'яткував 70-річний ювілей.[10]
• Рожищенський історико-краєзнавчий музей — функціонує від 1977 року. Музей складається з чотирьох відділів: природи, етнографії, історії та художній. В музеї створені експозиції, проходять виставки, зустрічі, конференції.
• Центральна бібліотечна система

• 
  Районний дім "Просвіта"
• 
  Історико-краєзнавчий музей

Спортивним центром міста є дитячо-юнацька спортивна школа і розташований на території стадіон "Колос"

Спортивна школа в місті функціонує з 1967. Особливих успіхів школа досягла у легкій атлетиці, велоспорті та футболі, виховала майстрів спорту, гравців професійних футбольних команд.

У 2016 році приміщення спортивної школи реконструювали,облаштували фасад та кришу, провели ремонт кабінетів та тренажерних залів, встановили енергоефективні вікна та двері, замінили систему опалення. У 2018 році розпочали будівництво спортивних майданчиків, футбольного поля 60×40 зі штучним покриттям та комплексна площадка для занять баскетболу та волейболу.

У місті функціонує футбольна команда. У різні часи вона носила назву "Механізатор", "Фермаш", "Роси", з 2018 Фк Рожище. Клуб активний учасник чемпіонату і кубку області. Найкащих результатів команда досягла в 70 роках під керівництвом легендарного в місті Степана Федоровича Наконечного

Місто славилося мотоспортом. Місцеві мотогонщики посідали призові місця на обласних та республіканських змаганнях. Понад 30 років мототрек перебував в занедбаному стані. Відновити трасу та відродити цей вид спорту взялися місцеві спортсмени-любителі. Розчистили територію, підготували кілометр мототреку[11], планують заснувати районну федерацію мотокросу. У планах спортсменів - обладнати тут професійний мототрек і проводити вже офіційні змагання[12]. 

• Бешта Андрій Петрович — український дипломат. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Таїланді.
• Герасимчук Віктор Гнатович — український композитор, навчався в Рожищенській СШ № 1.
• о. Гусаківський Юрій ЧСВВ — чернець, священик, художник.
• Дерев'янко Юрій Гаврилович (1912–1994) — радянський інженер-суднобудівник.
• Лозинський Іван Олександрович — український педагог, композитор.
• Лучук Володимир Іванович — український поет, перекладач, навчався в Рожищенській СШ № 1.
• Малиновський Валентин Ярославович (* 1959) — доктор політичних наук; професор.
• Мамчук Микола Костянтинович — художник, навчався в Рожищенській СШ № 1.
• Олексеюк Іван Дмитрович — доктор хімічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та неорганічної хімії Волинського національного університету імені Лесі Українки, ректор ВНУ ім. Лесі Українки (1995—2005).
• Плоцедим Олександр Олександрович (1994—2015) — солдат ЗСУ, учасник російсько-української війни.
• Стефанів Опанас Авксентійович (1891–?) — український військовий діяч. Полковник Армії УНР.
• Струцюк Йосип Георгійович — український поет, прозаїк, драматург, публіцист, лауреат багатьох всеукраїнських та міжнародних літературних премій, заслужений діяч мистецтв України, почесний громадянин Луцька навчався в Рожищенській СШ № 1.
• Чайка Павло Миколайович — молодший лейтенант, повний кавалер ордена «За мужність».
• Чорнобабенко Тимофій Тимофійович — педагог, заслужений вчитель УРСР.
• Паламар Роман Володимирович - відомий співак , громадський діяч.

• Ясен звичайний (пам'ятка природи)

• Андрощук О. В. Рожище // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 256. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.

• Вольський М.У., Оксенюк Р.Н. Ро́жище // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.603-613
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Сайт Рожища
• Районний відділ освіти
• Районний відділ культури
• Комунальне підприємство Дільниця благоустрою Рожищенської міської ради