Розбиття Хегора

Розбиття Хегора — розбиття компактного орієнтованого тривимірного многовиду на два тіла з ручками.

Названо на честь Пола Хегора, який поклав початок вивченню таких розбиттів 1898 року[1].

Конструкція

Для будь-якого компактного тривимірного многовиду існує поверхня , яка розрізає на два тіла з ручками, тобто на многовиди, гомеоморфні замкнутій області евклідового простору, обмеженій поверхнею.

Рід поверхні називають родом розбиття. Розбиття називають мінімальним, якщо не допускає розбиття меншого роду. Мінімальне значення роду поверхні називають родом Хегора многовиду .

Приклади

  • Тривимірна сфера допускає розбиття Хегора роду нуль. Інакше кажучи, 2-вимірна сфера розрізає на дві кулі.
    • Більш того, всі многовиди, що допускають розбиття Хегора роду нуль, гомеоморфні .
  • Вкладений тор розбиває сферу на два повні тори, що дає інше розбиття Хегора роду 1. (Див. також розшарування Гопфа.)
  • Лінзові простори допускають розбиття Хегора роду один. Інакше кажучи, будь-який лінзовий простір можна розрізати тором на два повні тори.

Властивості

  • Лема Александера: з точністю до ізотопії, існує єдине (кусково-лінійне) вкладення двовимірної сфери в тривимірну сферу.
    • Цю теорему можна переформулювати так: тривимірна сфера допускає єдине розбиття Хегора роду нуль.
  • Теорема Вальдгаузена[2]: кожне розбиття виходить з розбиття роду нуль операцією зв'язної суми з розбиттям сфери роду 1.
  • Теорема Рейдемейстера — Зінгера: для будь-якої пари розбиттів і многовиду існує третє розбиття , яке є стабілізацією обох. Тобто можна отримати з і взяттям зв'язної суми з розбиттям роду 1.

Література

  • Математическая энциклопедия. М.: 197* — 1985, том 5, стр.780. (Разбиение Хегора.)
  • Фоменко, А. Т. Геометрия и топология. Наглядная геометрия и топология. М. 1992. (Глава 2. Многообразия малой размерности.)

Примітки

  1. Heegaard, Poul (1898). Forstudier til en topologisk Teori for de algebraiske Fladers Sammenhang. Thesis (Danish). JFM 29.0417.02.
  2. Saul Schleimer. Waldhausen's Theorem. — Geometry & Topology Monographs. — 2007. — Vol. 12. — P. 299–317.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.