Рольф Карльс

Учасник 1-ї світової війни. З 13 травня 1914 року артилерійський офіцер легкого крейсера «Бреслау», брав участь у військових діях на Чорному морі.

З 16 січня 1917 року 3-й артилерійський офіцер лінійного корабля «Кеніг». У квітні - червні 1917 пройшов підготовку для плавання на підводних човнах.

З 1 липня 1917 року викладач школи на броненосних крейсера «Імператриця Августа».

З 31 травня 1918 командир підводного човна U-9, з 21 липня по 1 грудня 1918 року - U-124.

Після демобілізації залишений у флоті. З 9 лютого 1919 командир 8-го морського артилерійського батальйону, з 16 березня 1919 року в розпорядженні інспектора підводного флоту, з 9 квітня 1919 командир 3-й морський бригади, з 1 липня 1920 командир 5-го батальйону берегової оборони, з 8 жовтня 1923 року - 1-й артилерійський офіцер лінійного корабля «Ганновер».

10 вересня 1925 року призначений директором Імперської морської служби в Кенігсберзі. 18 березня 1927 переведений до Департаменту флоту Морського управління, з 5 жовтня 1928 року - начальник Департаменту бойової підготовки.

З 1 жовтня 1930 року - начальник штабу Морського управління, один з найближчих помічників Еріха Редера.

З 29 вересня 1934 по 30 вересня 1936 року - командувач лінійними кораблями.

Здійснював вище командування німецьким флотом під час Громадянської війни в Іспанії в 1936-1937, був одночасно командувачем ВМС в Іспанії (24 липня - 26 серпня, 5 жовтня - 13 листопада 1936 року, 3 серпня - 7 вересня 1937 року).

З 1 жовтня по 23 листопада 1936 року - командувач броненосними силами.

З 1 січня 1937 по 17 червня 1938 року - командувач флотом.

З 1 листопада 1938 року начальник військово-морської станції «Остзеє», з 31 жовтня 1939 року - командувач групою ВМС «Схід» (з 10 серпня 1940 року - «Північ»).

Один з головних ініціаторів захоплення Норвегії та її військово-морських баз. Саме Карльс переконав Редера в необхідності цієї операції.

У травні 1941, після загибелі командувача флотом адмірала Гюнтера Лют'єнса, Карльс, не залишаючи командування групою ВМС, очолював флот до призначення Отто Шнівінда.

Був одним з найвпливовіших адміралів німецького ВМФ. Після відставки в січні 1943 року Редер назвав Карльса і Карла Деніца своїми можливими наступниками. Карльс користувався величезною повагою серед моряків і отримав серед них прізвисько «морський цар». Але вибір припав на Деніца.

2 березня 1943 року Карльс був звільнений з усіх посад і зарахований у розпорядження головнокомандуючого ВМФ, а 31 травня 1943 відправлений у відставку.

Загинув під час авіанальоту союзної авіації.

• Залізний хрест
  • 2-го класу
  • 1-го класу (19 травня 1915)
• Військова медаль (Османська імперія) (12 серпня 1915)
• Срібна медаль «Імтияз» з мечами (Османська імперія)
• Орден «Османіє» 4-го класу

• Сілезький Орел 2-го і 1-го ступеня
• Хрест Левенфельда
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (24 грудня 1934)
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Кавалер Великого хреста ордена де ла Мехдайя (Марокко) (3 грудня 1938)
• Великий хрест ордена Білої Троянди (Фінляндія) (1938)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія) 2-го класу з короною і мечами (1938)
• Іспанський хрест в золоті з мечами (6 червня 1939)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» (7 червня 1939)
• Орден Заслуг (Угорщина), великий хрест (20 серпня 1939)
• Білий хрест ордена «За морські заслуги» (Іспанія) (31 серпня 1939)

• Орден Югославської корони 1-го класу (16 листопада 1939)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу (1940)
• Великий білий хрест ордена «За морські заслуги» (Іспанія) (1940)
• Відзначений у Вермахтберіхт (10 квітня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста (14 червня 1940)
• Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії (11 березня 1941)
• Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами та зіркою (Фінляндія) (25 березня 1942)
• Німецький хрест в золоті (28 лютого 1943)