Рудники (Стрийський район)

Село Рудники віддалене від районного центру на 16 км. Добре налагоджений транспортний зв'язок з допомогою автобусів та залізниці, що проходить біля східної границі села. Через село проходить автодорога Львів — Дрогобич. Межею села на заході є р. Нежухівка. Через середину села протікає річка Перекип. На півночі село межує з с. Устя, а на сході з с. Пісочна. Місцевість має рівнинний характер, лише на заході зустрічаються обриви, які закінчуються рівниною. На півдні села розташований ліс, що зветься Селищі. В північній частині села знаходяться рибні стави, викопані на місці колишнього лісу.

Село Рудники належить до старовинних поселень. Про це свідчать знайдені в землі кам'яні сокири. Ці первісні знаряддя праці добре відшліфовані, однакової форми і подібні до тих, що зустрічаються біля Карпат. Крім сокир, знайдено фігурки з кременю, що мають вигляд людей.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документується оренда 3 ланів (близько 75 га) оброблюваної землі Фетком і по 2 лани орендували Костко і Лопатка[3].

Село Рудники засноване у XVII столітті. На теперішній території села в той час були три села: Голодівка, Селищі, Кирнички. Нині цими назвами називають поля. На території села був монастир, який наприкінці XVIII століття був закритий, а землі передані поміщикові Свіжавському. Цей поміщик з'єднав всі три села в одне і назвав Рудники.

Назву села дав металургійний комплекс, котрий з перервами функціонував від IV століття до часів входження хорватських земель наприкінці X століття. Згодом поселення неодноразово відроджувалося: у ХI—XII та від XVI століття. Комплекс в Рудниках досліджував В. М. Цигилик. Знайдені житла, господарські споруди, 10 горнів по виплавці заліза (VIII—X ст.).

Ще з давніх часів на прилеглих до населеного пункту землях були такі хутори, як: Ріка, Перекіпець, Гостинець.

Під впливом революційних подій, що відбувалися 1848—1849 років в Австрійській імперії, селяни Рудників часто виступали проти поміщика Полянського. Панщина в селі була скасована у 1848 році. В честь того селяни зібрали всі ручні знаряддя праці, закопали за селом, поставили пам'ятник, який назвали «Пам'ятник свободи».

Після скасування кріпосного права в селі відбулися великі зміни. Поміщиця-вдова, виїжджаючи з села, задумала продати землю. Неписьменні люди, щоб узаконити акт купівлі земель, звернулися до адвоката Полянського. Полянський обдурив селян і закупив усю землю сам.

Під час першої світової війни більша частина села згоріла. По війні власник села виїхав, а наступником став його син Володимир Полянський.

Під час першої світової війни до села, за переказами старожилів, прийшло військо, до тих пір небачене. Це були січові стрільці. В Рудниках стояв похідний курінь вишколу підстаршин. Стрільці розмістилися на постій в скромних хатах. У лавах УГА було близько 100 жителів з села.

В центрі села, близько 100 років тому, збудовано храм святого Архистратига Михаїла.

• пам'ятник «Борцям за волю України» (скульптор Петро Дзиндра, архітектор Олександр Ярема, 1990), вул. Шкільна;
• пам'ятник Т. Г. Шевченку (1965), вул. Шкільна.
• пам'ятник воїнам УГА.

• Rudniki (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 938. (пол.)

• Облікова картка с. Рудники на сайті ВРУ
• Рудниківська сільська рада

• Нова громада

• Миколаївська громада