Рульовий (сторожовий корабель)

«Рульовий» — радянський річковий сторожовий корабель, облаштований на початку Німецько-радянської війни з мобілізованого парового колісного буксира.

Проєкт
Назва: Сторожовий корабель «Рульовий», мобілізований колісний паровий буксир
Будівники: Завод Кондзерського, м. Київ
Оператори:  Росія,  СРСР
Попередник:
Будівництво: 1912
У експлуатації: 1912-1941
Історія
 СРСР
Назва: «Рульовий»
Прийнятий: 1912 рік
Потоплений: 26 серпня 1941 року
Доля: затоплений у бою на Дніпрі
Основні характеристики
Тип: річковий сторожовий корабель
Водотоннажність: 200 т (повна)
Довжина: 42,9 м (найбільша)
Ширина: 5,84 м по міделю, 12,9 м (з гребними колесами)
Осадка: 1,1 м (максимальна)
Двигуни: Парова машина, 165 к.с.
Швидкість: 15 км/год.
Автономність: 15 тонн вугілля
Екіпаж: 50 осіб
Озброєння:
Бронювання: 6 мм[1]

Історія служби

Паровий колісний буксир під назвою «Аполлон» побудовано у 1912 році у Києві для комерційних перевезень[1].

5 лютого 1919 року, коли Червона армія вибила дієву армію УНР з Києва, судно націоналізували, та вже на початку квітня 1919 року його переоблаштовано у військовий корабель червоної Дніпровської флотилії[1].

У квітні того ж року броньований пароплав «Аполлон» брав участь у боях проти загонів отамана Григор'єва поблизу Канева, Черкас та на Прип'яті. 2 жовтня пароплав вдало діяв проти білогвардійських озброєних кораблів поблизу села Окунінове[2]. У тому бою артилеристи «Аполлона» потопили катер, пошкодили канонерський човен «Кременчуг» та захопили канонерський човен «Доброволець». Вже 6 жовтня корабель перевели до класу «канонерський човен», перейменували у «Геройський» та замінили одну 76-мм гармату 122-мм гаубицею[1].

Під час радянсько-польської війни «Геройський» діє північніше Києва, у районі Лоєв Наровля. 5 червня 1920 року біля села Окунінове канонерка вогнем змусила відступити два польські канонерські човни. За це корабель отримав у відзнаку Червоний Революційний Прапор, а його командир, воєнмор Стоянов В. П. — орден Червоного Прапора[1].

1 липня канонерку роззброїли та передали у склад цивільного флоту, а у 1924 році його перейменували у «Рульовий». Як цівільне судно «Рульовий» плавав на Дніпрі до початку війни з нацистською Німеччиною[1].

З початком війни «Рульовий» мобілізовано 23 червня 1941 року за передвоєнним планом та 5 липня повністю переоблаштовано у сторожовий корабель на заводі ім. І. В. Сталіна у Києві. За тодішньою класифікацією кораблі, що мали артилерію калібру більше 76 мм, називалися «канонерськими човнами». А кораблі з гарматами 76 мм або менше були у класі «сторожовий корабель»[1].

11 липня «Рульовий» включено до складу Пінської військової флотилії (ПВФ), а 22 липня переведено до Прип'ятського загону річкових кораблів ПВФ. Його командиром став кадровий лейтенант Усачов С. М. Вже 26 липня корабель взаємодіє з 75-ю стрілецькою дивізією на Прип'яті у Петриковському районі. 3 серпня сторожовик підтримував вогнем наступ 20-го мотоциклетного полку на містечко Петриков, за що отримав подяку від штабу 75-тої стрілецької дивізії. 8 серпня «Рульовий» вдало обстріляв німецьку колону поблизу села Оцірки на Прип'яті[1].

Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу[3] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове[2] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра[4]. Таким чином кораблі флотилії, що діяли на Прип'яті, серед них і «Рульовий», були відрізані від Києва, де знаходився штаб ПВФ.

У ніч на 26 серпня «Рульовий» разом з іншими кораблями пішов на прорив з півночі у Київ, минаючи німецький плацдарм біля Окунінового. Але на підході до ворожого плацдарму сторожовик сів на мілину, самостійно знявся з неї, вимушено повернув назад та став на стоянку біля села Домантове[5]. Вранці 26 серпня корабель загинув під час артилерійського бою з німцями, що вийшли до правого берега Дніпра. 22 вересня «Рульового» виключено зі списків кораблів ВМФ за наказом командуючого флотом[1].

Див. також

Примітки

  1. В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» - Львов: Лига-Пресс, 2009 - 384 с. - ISBN: 978-966-397-118-2
  2. Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти р. Тетерів
  3. 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпуса були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командуючий корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
  4. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
  5. Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на правому березі Дніпра 10 км вище дельти р. Тетерів)

Література

  • В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2
  • Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385
  • Спичаков В. А. Сторожевые корабли Пинской военной флотилии (рус.) // Арсенал-коллекция: журнал. — 2014. — Т. 19, № 01. — С. 56—64. — ISSN 1728-9203
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.