27-й стрілецький корпус (СРСР)

27-й стрілецький корпус (27-й ск) військове формування Збройних сил СРСР до та під час Другої світової війни відоме невдалими боями у серпні 1941 року, унаслідок яких німецька 6-та армія захопила важливий плацдарм на лівому березі Дніпра, розірвавши стик між радянськими 5-ю та 37-ю арміями[2].

27-й стрілецький корпус
рос. 27-й стрелковый корпус
На службі у діючій армії: 22.06.1941—26.08.1941 (1-ше формування)
28.06.1943—03.02.1944 та 12.02.1944—11.05.1945 (3-те формування)[1]
Країна СРСР
У складі Південно-Західний фронт, 5-та армія, 37-ма армія
Розформовано 26 серпня 1941
Командування
Поточний
командувач
генерал-майор Артеменко Павло Данилович

1-ше формування

На 22 червня 1941 року 27-й стрілецький корпус було підпорядковано 5-й армії Київської військової округи (КВО). 5-та армія мала завдання прикривати відтинок державного кордону ВолодаваКристинопіль[3].

Окрім управління корпусу його штабу безпосередньо підпорядковувались 288-й окремий батальйон зв'язку, 239-й окремий саперний батальйон, 96-та польова каса Держбанку та 94-та польова поштова станція[1]. Бойові частини корпусу складалися з 87-ї, 124-ї й 135-ї стрілецьких дивізій. Остання знаходилася у резерві командувача корпусу. Чисельність особового складу у цих трьох дивізіях сягала 9—10 тисяч червоноармійців та командирів. Стрілецької зброї та артилерії 27-му корпусу в цілому вистачало, але майже не було засобів ППО[3].

У перший день війни 87-та та 124-та дивізії корпусу опинилися на напрямі головного удару німецької Групи армій «Південь». Проти цих двох з'єднань супротивник зосередив шість своїх піхотних дивізій: 298-му, 44-ту, 168-му, 299-ту, 111-ту, 75-ту, 57-му[3].

Близько 11—13 години 22 червня стрілецькі частини корпусу рухалися маршовими колонами у напрямі границі, від якої їх розділяло близько 10—15 кілометрів. У ці ж години стався перший бойовий контакт із супротивником. Оскільки радянська піхота знаходилася на марші у неготовому до бою стані, маючи відкриті фланги, то німцям вдалося частково розсіяти та відкинути далі на схід частини 27-го корпусу генерала Артеменко. На вечір 22 червня радянська сторона втратила на даному відтинку фронту Володимир-Волинський та Устилуг. Резервна 135-та дивізія мала свій перший та також невдалий бій з ворогом наступного дня[3].

У такій складній ситуації 27 корпус Артеменко брав участь у танковій битві під Дубно, яка закінчилася 29 червня 1941 року повною поразкою радянських військ. При цьому 124-та дивізія потрапила в оточення та була розгромлена[3].

У період 1—15 липня війська 27-го корпусу діяли під Житомиром та Новоград-Волинським. Наприклад, штаб 87-ї стрілецької дивізії координував оборону Новоград-Волинського укріпрайону[3]. 8 липня 27 корпус виходить з підпорядкування 5-й армії, відтепер він безпосередньо знаходився під керуванням штабу Південно-Західного фронту[4]. На 15 липня стрілецькі частини корпусу були майже знищені. 87-ма дивізія, діючи під Коростишевом, мала лише у своєму складі 2614 військовослужбовців, 2 танки, 10 гармат. 135-та дивізія — 3335 військовослужбовців та 56 гармат. У середині липня особовий склад військ генерала Артеменко поповнили. Під командування штабу корпусу надано два нових з'єднання: 28-ма гірськострілецька дивізія та 171-ша стрілецька дивізія. У такому складі корпус вів бої на фронті РадомишльМакарів проти моторизованої дивізії «Вікінг», 14-тої танкової дивізії та 25-тої моторизованої дивізії[3].

У першій половині серпня 1941 року 27 ск у складі 87-ї, 171-ї та 28-ї гірської дивізій вів бої у районі КухариБородянка проти 296-ї та 111-ї піхотних дивізій німців[3]. У ті дні у радянського командування Південно-Західного фронту назріла необхідність відступити на лівий берег Дніпра, адже на півночі ворог прорвав фронт у районі міста Гомель та наступав великими силами на Лівобережжі на Чернігів та Київ. Оскільки тоді 27 стрілецький корпус знаходився під безпосереднім командуванням штабу фронту, то командування фронту — вочевидь для кращого контролю за маневром під час відходу за Дніпро — підпорядкувало корпус штабу 37-ї армії генерал-майора А. А. Власова. Це сталося 21 серпня 1941 року. У наступні два дні війська 5-ї армії та 27-го корпусу швидко відступали за Дніпро, залишивши відтинок фронту ЧорнобильВорзель. 28-ма гірськострілецька дивізія була передана у склад Київського укріпрайону. Але радянська сторона все ж не змогла повністю організувати та провести без помилок дану операцію[2].

Ввечері 23 серпня 1941 року передові загони німецької 111-ї піхотної дивізії, посилені самохідними установками StuG III, розбили погано організовані частини 27-го стрілецького корпусу[5] 37-ї армії Південно-Західного фронту, що відступали за наказом, захопили міст через Дніпро біля села Окунінове[6] та облаштували плацдарм на лівому березі Дніпра[2]. Таким чином було розірвано стик між радянськими 5-ю та 37-ю арміями, а кораблі Пінської військової флотилії (ПВФ), що діяли північніше, були відрізані від Києва, де знаходився штаб та ремонтно-постачальні бази ПВФ.

26 серпня надано наказ розформувати 27-й стрілецький корпус. З його управління сформували управління 40-ї армії, яку щойно почали утворювати[1]. Бойові частини (87-ма та 171-ша дивізії) та сам командувач корпусом, генерал-майор Артеменко, залишалися на фронті біля містечка Остер, у вересні відступали у напрямку БровариКиїв, опинилися разом з іншими військовослужбовцями 37-ї армії у Баришівському котлі[7]. Там Артеменко потрапив у полон.

2-ге формування

За поки що невідомих обставин (документально не підтверджених) корпус не мав складу 2-го формування, у 1943 році він пройшов 3-тє формування.

3-тє формування

У період 28.06.1943 - 03.02.1944 він підпорядковувався штабу 65 армії. На цьому етапі корпус брав участь у битві на Курській дузі, у Чернігівсько-Прип'ятській операції, що була частиною масштабної битви за Дніпро. А у період 12.02.1944 — 11.05.1945 27 ск підпорядковувався штабу 13-ї армії, у складі якої його залучали до бойових операцій у Поліссі, у Львівсько-Сандомирській операції у боях за Берлін та Прагу[4].

Склад корпусу протягом 1943—1945 років[4]:

Див. також

Примітки

  1. Перечень № 4 управлений корпусов, входивших в состав действующей армии в годы Великой Отечественной войны 1941 - 1954 гг. Москва, 1956 рік (рос.)
  2. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко «Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны» — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1 (рос.)
  3. Исаев А. В. «От Дубно до Ростова» — Москва: ООО «Издательство АСТ»: Видавництво «Транзиткнига», 2004 (рос.)
  4. Архівний Інтернет-портал «Память Народа» (рос.)
  5. 27 стрілецький корпус був формально розформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпусу були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні зведення за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командувач корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу міста Остер.
  6. Нині село затоплене Київським водосховищем, знаходилося на лівому березі Дніпра напроти дельти річки Тетерів
  7. Горб М. Г. «Страну заслоняя собой» — М.: Воениздат, 1976 (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.