Русанова Ірина Петрівна

Русанова Ірина Петрівна (*22 квітня 1929 р., Москва — †22 жовтня 1998 р., Москва) — російський археолог-славіст, доктор історичних наук, працювала у відділі слов'яно-руської археології Інституту археології АН СРСР (потім Інституту археології РАН). Дружина українського археолога Бориса Онисимовича Тимощука (від 1970-х років).

Ірина Петрівна Русанова
рос. Ирина Петровна Русанова
Народилася 22 квітня 1929(1929-04-22)
Москва, СРСР
Померла 22 жовтня 1998(1998-10-22) (69 років)
Москва, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність археолог, славістка
Alma mater Московський державний університет
Галузь археологія
Заклад Інститут археології РАН
Ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Третьяков П. М.
У шлюбі з Тимощук Б. О.

Біографія

Народилася в родині священика дворянського походження[1]

У 1947 р. завершила навчання в школі м. Москва, вступила на математичний факультет МДУ, а за рік перевелася на історичний факультет (кафедра археології), який закінчила у 1953 році[1]. Одразу тоді ж вступила на аспірантуру і стала ученицею Третьякова П. М.. Тема її кандидатської дисертації була присвячена древлянам. По завершенню аспірантури працювала в Інституту археології РАН молодшим науковим співробітником[1].

З 1959 р. вела самостійні дослідження на Поліссі[2].

Більшість досліджень провела на території Західної України (зокрема, у рамках Прикарпатської експедиції РАН) та Житомирщини.

1974 р. — невдовзі після знайомства з Б. Тимощуком вони провели спільну експедицію з дослідження двох слов'янських поселень V століття в Кодині (на р. Прут).

Монографія «Слов'янські старожитності VI—VII ст.» (рос. Славянские древности VI-VII вв.) 1976 року стала фундаментом докторської дисертації[2].

1984 р. — І. Русанова і Б. Тимощук провели археологічну експедицію в басейні р. Збруч, після чого повідомили про відкриття язичницького Збручанського культового центру XII—XIII століть. Такі висновки викликали несприйняття та критику з боку деяких російських археологів, зокрема, Владислава Даркевича[3].

Розкопки І. П. Русанової довели, що давні слов'яни густо заселяли береги річки Тетерів.

Праці

  • И. П. Русанова. Языческое святилище на р. Гнилопять под Житомиром. // Культура древней Руси[недоступне посилання з липня 2019]. М., 1966.
  • И. П. Русанова. Славянские древности VI—IX вв. между Днепром и Западным Бугом. М., 1973.
  • И. П. Русанова. Славянские древности VI—VII вв.[недоступне посилання з липня 2019]. М., 1976.
  • И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Древнерусское Поднестровье. Историко-краеведческие очерки. — Ужгород: Карпати, 1981.
  • И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Роль огня, хлеба и хлебных печей
  • И. П. Русанова. Священные колодцы
  • И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Славянские святилища на Среднем Днестре и в бассейне Прута. // Сов. археология, 1983, № 4
  • И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Кодын — славянские поселения V—VIII вв. на р. Прут. М., 1984
  • И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Збручское святилище. // Сов. археология, 1986, № 4
  • И. П. Русанова. Истоки славянского язычества. Культовые сооружения Центральной и Восточной Европы в I тыс. до н. э. — I тыс. н. э. — Черновцы: Прут, 2002
  • И. П. Русанова, Б. А. Тимощук. Языческие святилища древних славян. 2-е изд., испр. М.: Ладога-100, 2007. 304 с.

та інші.

Примітки

  1. Плетнева С. А., Памяти Ирины Петровны Русановой // Российская археология. 1999. № 2. — С.246-252 (рос.)
  2. Плетнева С. А., Макарова Т. И., Памяти Ирины Петровны Русановой // Stratum plus. 2001—2002. № 5: — С.10-12 (рос.)
  3. Ирина Петровна Русанова, сайт «Библиотека Якова Кротова» (рос.)

Джерела

  • Войнаровський В., Видатні дослідники археології римського часу Північної Буковини Ірина Русанова та Борис Тимощук // Постаті української археології. // МДАПВ. — Львів, 1998. — Вип. 7. — С.63—65.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.